Аналіз віршів тичини "відчиняйте двері" та "пам'яті тридцяти"

Увірші п. тичини «одчиняйте двері» змальована алегорична картина настання нового часу, очікуваних змін у суспільстві («нареченої»). але нічого так просто не відбувається: старе й хиже не хоче відступати, не поступається місцем. замість «хоралів» — «горобина ніч» і «всі шляхи в крові» з «незриданними сльозами» і «тьмами». вірш п. тинини «пам'яті тридцяти» уславлює подвиг студентів та учнів, які прийняли бій під крутами й полягли за незалежність своєї батьківщини. це — цвіт української нації, щирі патріоти, які ділом довели свою відданість рідному краєві: трагедія довгий час замовчувалася, й тільки вірш поета нагадав про цей подвиг, збудив совість і свідомість українців.  сюжетна основа твору — проста. поховання на аскольдовій могилі українців-воїнів. проте твір більше емоційний, ніж роз­повідний. читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховалив одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… а їх немає не буде вже ніколи. вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою україну. ліричний герой — збірний образ. це тридцять мучеників. це — український цвіт! їхня загибель — початок кривавої дороги. скільки ще того цвіту загине? що було далі, ми вже знаємо. далі був геноцид… така перспектива думки. від 1918 року до кінця хх століття.у поезії «пам’яті тридцяти» багато символів. сонце, вітер, дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, кривава дорога — нещасливе майбутнє. символічний і образ каїна. те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою україну.рима — проста (співзвучні окремі звуки): їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. рима увираз­нює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає мелодійності, оживляє вірш. підсилює експресивність твору своє­рідність художньої форми: твір не поділений на строфи, хоч риму­вання другого й четвертого рядків дало б право на це. крім того, така побудова твору є автору досягти динаміки, цілісності поезії. ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини. у кількох рядках поету вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. вірш «пам’яті тридцяти» є прекрас­ним витвором мистецтва. поезія вивищує наші душі. і в цьому її духовно-естетична цінність.

Первую ноч. он пр.вел возле порожистой р.ч.нки да чересчур загл.делся

на играющую на в.черней з.ре рыб.шку. Н.члег под открытым небом под

зв.здами вошел у него в пр.вычку. Питался он сухарями ра(з,с)мочен.ыми в

руч.е п.ч.ной к.ртошкой яг. дами.

Он был (по)настоящ.му счас.лив. (Ни)к.гда прежде (не)доставляли ему

стол.ко радости такие пустяки, как запах дыма, ш.рох падающей с дер.ва

сухой годней ш.шки полыхающая на со.нце рябина. К.гда он по

утрам слышал прощал.ные песни журавлей у не.о на гл.зах выступали сл.зы.

Объяснение:

На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність.Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.

Как-то так)