Написати твiр мiнiатюра квiтни, мово наша рiдна

Душа нашого народу — рідна мова (за поезією в. голобородька «наша мова») думаю, що проблема мови не залишає байдужими багатьох громадян нашої країни. зараз ще не всі вважають українську мову рідною. тому що вони звикли до російської, навчали дітей та онуків говорити мовою міжнаціонального спілкування. мабуть, рідко знайдеш такий народ, який не поважав би своєї мови. але якщо ми претендуємо на роль цивілізованої держави, то мали б відчувати сором від того, у яких муках повертається рідне слово. поезія василя голобородька змусила мене замислитися над тим, яку мову вважаємо рідною. там більше підкреслює цю проблему надзвичайний лаконізм поезії. дійсно, «оспівування великого в малому»! поет, підкреслюючи красу та мелодійність мови, порівняв її з піснею. не розумію, як можна пройти повз таку перлину, як наша мова? адже вона всім світом давно визнана однією з найме- лодійніших. серед слов'янських мов наша мова — найбагатша на лексику. вона пережила страшне лихоліття татарщини, перенесла утиски польщі, гноблення москви («кожне слово нашої мови записане у літописі», — пише в. голобородько, у літописі історії але, загартувавшись, мова дійшла до нас чистою, свіжою, мелодійною, незаплямованою. ми повинні пишатися цим надбанням. мова — це наша культура, ступінь нашої свідомості. без сумніву, вільному народу потрібна своя мова, бо тільки той народ може вважати себе духовно здоровим, може впевнено дивитися в майбутнє, коли сфери його діяльності перейняті рідною мовою й культурою. не може українська мова бути в україні рідною чи нерідною. наша мова представляє нашу державу в світі. людина, народжена на українській землі, не знаючи іншої батьківщини, рідною мовою повинна вважати українську. мова — душа кожної нації, її найцінніший скарб. звичайно, не сама по собі, а як певний орган культури, традицій. а борються за двомовність ті, хто не знає мови, не володіє нею, а вивчити — лінь! дуже прикро, що в цих лавах і представники нашої влади — депутати верховної ради. соромно слухати їх виступи, сповнені суржику, у яких відсутня культура мовлення, інколи спілкуються кулаками, ніби дикуни, бо ж слів їм бракує. я стверджую, що відродиться наша мова в душі кожного з нас без примусу, за покликом серця й душі. уже відроджуються національні традиції, обряди, лунають на вулицях українські пісні, ходять колядники з вертепом. намагаймося бути причетними до великого народу, до його культури. тоді і відродиться національна гордість, наша самобутність, дізнається весь світ, «якими словами на самоті мовчимо»!

Відповідь:

Просте двоскладне речення:

"Вечір, тиша" - з роману "Тигролови" Олеся Гончара.

Односкладне речення:

"Дощ" - з оповідання "Дощ" Івана Франка.

Просте ускладнене речення з однорідними членами речення:

"Мене багато-багато разів виручала вірна дівчина, сусідка Марійка" - з роману "Маруся" Івана Нечуя-Левицького.

Просте ускладнене речення з відокремленим членом:

"І знову залишилась я, одна, в глибині ночі, у холоді, з гіркотою у душі" - з роману "Собор" Олександра Корнійчука.

Складносурядне речення:

"Вона співала, а він прислухався до її голосу, що линув крізь вікно" - з роману "Вийди з мене, щоб я міг увійти у тебе" Юрія Андруховича.

Складнопідрядне речення:

"Коли вона побачила його, що стояв на порозі, засмутивший і блідий, вона побігла до нього, поклавши руку на його плече" - з роману "Покликання" Галини Вдовиченко.

Безсполучникове речення з комою:

"Вечір. Тиша. Зірки висять на небі" - з оповідання "Вечір" Івана Багряного.

Безсполучникове речення з двокрапкою:

"Сонце зійшло: розпочалося нове ранок" - з роману "Мастер і Маргарита" Михайла Булгакова.

Пояснення:

Відповідь:

1. Мурашки - наші друзі. (Просте речення, присудок "друзі", підмет "Мурашки")

2. Вони роблять родючішим ґрунт, розносять на далекі відстані й розсівають насіння корисних рослин. (Складнопідрядне речення, головне речення "Вони роблять родючішим ґрунт", підрядне речення "розносять на далекі відстані й розсівають насіння корисних рослин")

3. А ще воюють з різними шкідниками лісу, саду, городу. (Просте речення, присудок "воюють", підмет "вони")

4. У мурашнику панує злагода, і кожен знає своє діло. (Складносурядне речення, перше просте речення "У мурашнику панує злагода", друге просте речення "кожен знає своє діло")

5. Є мурахи-будівельники, є носії та солдати, є розвідники й фуражири, що заготовляють для всіх їжу… (Складне речення, перелік підметів "Є мурахи-будівельники, є носії та солдати, є розвідники й фуражири", головне речення "що заготовляють для всіх їжу")

6. Хто руйнує мурашники й кривдить мурашок, той – ворог природи. (Просте речення, присудок "ворог природи", підмет "Хто руйнує мурашники й кривдить мурашок")

Пояснення: