Розповідь у нас гості українська мова 4 клас вашуленко м.с.

Одного разу увечері до нас у квартиру подзвонили. я кинувся до дверей, а за мною кіт маркіз. у дверях стояла тітка валя, мамина сестра, — вона приїхала до нас у гості з полтави. мама відразу заклопоталася на кухні, щоб пригостити гостю. тато став розпитувати тітку валю про новини, а я сів з ногами в крісло, на руки до мене стрибнув маркіз. «і для чого ви кота в квартирі тримаєте? — знизала плечима гостя. — скільки турбот з ним! » тато погладив кота і сказав: «це улюбленець усієї родини! у нього є свій куточок з килимком, є м'ячик. любить спати на дивані або на підвіконні, чомусь на газетах. а коли в квартирі буває прохолодно, забереться до нас у постіль і, згорнувшись клубочком, спить у ногах». «я вважаю, що котам не місце в квартирі, вони повинні бігати в дворі», — сердито заперечила тітка. мені здалося, що кіт прекрасно все зрозумів. напевне, він відчув ворожість гості. маркіз зістрибнув з моїх колін, вигнув спину і ніби знехотя, немов приймаючи якесь рішення, рушив до вхідних дверей. зупинився і занявкав. «льоша, випусти маркіза погуляти», — сказала мені мама. «і нехай не повертається, поки я тут», — крикнула тітка валя чи то в жарт, чи то всерйоз. але так воно й вийшло. маркіз не прийшов ні цього дня, ні наступного. ми затурбувалися. тато сказав мамі, що маркіз, напевно, образився на тітку валю.

Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.

У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки.Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці.

Объяснение:

Дружба… Якщо по-справжньому замислитися, то протягом життя вона проходить певні етапи еволюції, але робить це по-своєму: своєрідно, нетипово і, мабуть, трохи жорстоко.

У нашому житті є і постійно з’являються нові обличчя. Згадайте безліч “подруг” і “друзів” на вулиці, суцільну масу товаришів у дитячому садку і школі. Де б ти не був, куди б не потрапив, завжди знайдеш того, хто зможе носити цей титул – Друг.

Але роки йдуть. І поступово втрачається сліпа віра в кожного. Старші шкільні та студентські роки дозволяють розмежувати

помилкові припущення щодо альтруїзму і безмежної доброти багатьох з твого оточення. І день за днем, місяць за місяцем, рік за роком коло товаришів стає все менше. І вже в зрілому віці ти переконуєшся, що справжній друг перевіряється тільки часом. Незважаючи ні на що, він – частина тебе.

Сварки, негативні емоції, часткові непорозуміння можливі, адже життя і погляди у кожного різні. Але єдність духа замінити нічим. Це почуття ніколи не сплутати з фальшивкою.

Воно одне, тому ви разом.

На підставі цього можна сказати, що дружні узи, часом, пов’язують людей міцніше, ніж сімейно-родинні. Адже родичів не вибирають,

а друг приходить в твоє життя свідомо. І залишається їм, цілком підтримуючи тебе і в біді, і в радості. Без сумніву, підтримка у важких життєвих ситуаціях необхідна. І справжній друг завжди прийде на до Дуже часто біда не приходить одна. Чорна смуга в житті ніяк не хоче закінчуватися.

Приятелі втомилися від нескінченних утіх. І ось тут-то залишається він, вірна і віддана тобі людина, яка знаходиться поруч. Ні, не його жалість і розради потрібні тобі зараз, а підтримка і надання віри в свої сили. Тільки у справжнього друга знайдеться час, терпіння, мужність підтримати, не дати зламатися у важку хвилину.

Але в сучасному світі дуже важливо не втратити дружні почуття, перебуваючи поруч з успішною людиною. Мені здається, що в істинній дружбі немає місця почуттю заздрості, так само як і вищості. Щиро розділити радість з другом можуть тільки справжні друзі.

На жаль, випробування радістю – важча річ, ніж випробування бідою. При нещастях найчастіше мобілізується жалість і виникає бажання втішити, до А ось радість, на жаль, дуже часто народжує заздрість, тягнучу за собою негативні почуття. Людині дуже складно протистояти цьому.

Руйнується дружба, яка, здавалося б, нерозлийвода.

З іншого боку, успішність може породити перевагу. А дружба, по-моєму, не терпить поглядів зверху вниз. Чиста і щира, вона йде, якщо відчуває непомірну важливість. У дружбі дуже важливо йти назустріч один одному, дивлячись в одному напрямку.

Ніяка образа не повинна вбити паросток душевного єднання, який часто дуже крихкий і ранимий.

Все проходить… Але справжня дружба, перевірена роками, залишається, подолавши біди і радощі. Друг фізично може не бути поруч, але душа його завжди з тобою.