Іть написати твір або казку про сонечко та божукорівку.

Повзе по гілці невеличкий жучок. в нього округле тіло, опукле із боку спинки, вродлива забарвлення — червона, , жовта, з "чорними крапинками-точками. здається, що комаха покрито лаком, так яскраво воно блищить сонцем. така забарвлення хіба що попереджає: «не чіпай мене! » цього жучка знають усі. томськ називають «сонечко». якщо обережно долучитися до нього, то комаха виділить з згинів ніжок краплю ї рідини — «молочка». тому хоча й дали йому це назва. ця рідина відлякує ворогів божої корівки. божих корівок дуже багато. вони розселилися на всій земній кулі. тільки нашій країні живе понад 200 видів. відрізняються вони забарвленням, числом крапин, способом життя. дуже поширена сонечко із сьомої точками на спинці. її і звуть — семиточечная. більшість жуків-сонечок — хижаки. харчуються вони тлями, червецами, листоблошками та інші комахами, сільськогосподарські рослини. жучки дуже ненажерливі. за день одна сонечко з'їдає від 50 до 200 попелицею. цим вони приносять користь сільського господарства. деяких жуків-сонечок навіть завозять інших країн, розмножують і випускають на поля й у сади. родолия — найзнаменитіша з цих коровок-путешественниц. завезенная з австралії у багато країн, зокрема і до нас, вона є боротися з небезпечними шкідниками мандаринових і чайних плантацій. зимуют сонечка під каменями, низькими чагарниками, в опалих листі на узліссях лісу. на зиму жучки збираються до великих скупчення. проте чи все сонечка корисні. деякі у тому числі харчуються рослинами і шкодять посівам. у середню азію на посівах огірки, дині, гарбуза живе бахчевая сонечко. під час цвітіння вона выедает зав'язі рослин, і вони мало плодів. картофельная сонечко далекому сході пошкоджує картопля. поспостерігайте влітку, хлопці, за цими цікавими комахами. і побачите садом на гілках смородини яскравих жучків, то уважно подивіться на молоді листки. там завелася попелиця — маленьке зелене комаха. вона смокче сік з рослин, послаблює їх. а сонечка нашим зеленим друзям позбутися небезпечного ворога.

у кожній квартирі є дзеркало, капелюх і якщо не мітла, то віник, або швабра. з деякого часу ці речі мають для мене деякий сенс, сповнений таємниць і загадок. це відбулося після того, як я прочитала про пригоди відомого гаррі поттера. саме чарівний капелюх, який опустився на голову хлопця і дав змогу визначити здібності гаррі. він досяг значних успіхів у галузі чародійства. цей капелюх дав зрозуміти одноліткам хлопця, що в нього неабиякі здібності. він може досягти ще більшого. ви запитаєте: до чого тут капелюх гаррі і моя звичайна міська квартира? охоче поясню. я знайшла капелюх мого батька. він про нього забув. це капелюх з темно-коричневого фетру, має поля. такий собі жалю- гідний капелюшок. але мені здалося, що коли я його одягну, як і гаррі поттер: почую чарівний голос, і він промовить приємні для мене слова. пам’ятаєте, що вимовив шпилястий капелюх гаррі? він сказав, що гаррі може стати великим, що в нього є задатки, щоб здійснити свої добрі наміри.

так, капелюх у мене був швабра – теж. я поставила її біля дверей, надягла капелюха – він майже закриїв мені очі – і пішла до дзеркала подивитися, як я . але тут я через щось; перечепилася, полетіла на підлогу і щось боляче вдарило мене по голові. я знепритомніла. раптом я почула тихий голос:

- речі стають чарівними тільки тоді, коли їх зробиш своїми руками… у школу чарівників приймають дівчаток, які добре поводяться зі своїми подругами, не розпускають плітки, слабким, люблять іх тварин, вміють готувати…

а потім наді мною зависла жовта куля. від неї йшло тепло, спокій. я подумала, що це вона мені розповіла про умови вступу до школи чарівників. і я відповіла:

- я відпові усім вимогам, тільки ще не вмію готувати.

і почула інший голос, такий знайомий:

- усього навчишся у свій час. а зараз підводься. ти не дуже забилася? і чому

на тобі цей огидний капелюх?

я розплющила очі, підвелася. бабуся дивилася на мене і посміхалася. і ми обидві від щирого серця почали сміятися – дуже вже безглуздий (я це відчувала) був у мене вигл

насправді,школа це не так страшно як здає у школі ми більше пізнаєм себе,спілкуємось,а завдяки цьму розвиваємось, пізнаємо світ та себе у   школа-це наш другий дім,так подумати скільки часу ми проводимо вдома і скільки в школі. багато хто каже ніби школа це не цікаво та взагалі не потрібно,а от якщо замислитись,завдяки класному керівнику ми зрозуміли,що, якщо щось трапиться требе ,а от завдяки вчителю з ії ми знаємо куди нам краще поїхати відпочивати.. кожен вчитель вкладає у нас частку своєї душі,і я за це дуже вдячний.мені подобається навчатися в школі тому,що я дузнаюсь щось нове і потрібне для мого подальшого как-то так можешь написать.)