"чи кожна людина може стати ораторм? " твір

Ми часто заслуховуємось як говорить та чи інша людина. цікаво і в одночас приємно слухати людину, що говорить правильно, красиво, впевнено. с такою людиною не хочется сперечатися. справді? ораторське мистецтво - це теж наука, яку треба щоденно вивчати та тренуватись. оволодіти цим мистецтвом може кожен, було б бажання це зробити та терпіння, щоб досягти найвисшого ступеня майстра співучої мови.

тітка оксана попросила наталку збігати в магазин.

та по дорозі зустріла свою однокласницю

-привіт,! -радісно привітала її катя

-ой привіт,кать дуже не сподівана зустріч.

-ти у магазин? -запитала наталка

- так,а ти куди їдеш?

- також у магазин, матуся попросила у магазин збигати.

-що тобі треба купити? (катя)

- дуже мало чого : хліб,м'ясо та приправи до борща.

- а тобі? -запитала наталка

- щось до фільму.

коли вони вже положили у корзинку що треба зустрілися на одній касі знов.

-додому їдемо разом?

- так щоб не було сумно.

вийшли із магазина та багато про що розмовляли.

український вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх рідних. він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візитівкою, а точніше – обличчям оселі, він завжди має бути у кожній українській хаті. колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, і так вона не буде байдужою до всьго що її оточує. вважалося, що вишивати рушник – це означає очищати душу.

ткали колись полотно на рушники при повному місяці, щоб уже вишитими вони мали захисну силу. рушниками затуляли вікна на ніч “від злих духів”. застосування рушників різноманітне: ними прикрашають стіни, столи, покуть, використовують на весіллі. рушник ще називають подарунковий, обрядовий, плечовий; на рушникові хліб – сіль, зустрічають гостей, дарують на хрестини. відповідно до призначення й виготовлялися рушники з тонкого чи грубого полотна, але всі вони мали вишиті узори або хоча б виткану кольорову крайку.

хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки, проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так і способом виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. “хай стелиться вам доля рушниками! ” – казали, бажаючи людині щастя. а ще примовляли: “дім без рушників, як сім’я без дітей”.