Прочитайте текст із відповідною інтонацією, розставляючи розділові знаки. яка чудова рання осінь що це за стукіт лунає в лісі це дятел лікуе дерево що за шурхіт у кущах хто це фиркае їжачок він знайшов яблуко.

Яка чудова рання осінь! що це за стукіт лунає в лісі? це дятел - лікує дерево. що за шурхіт у кущах? хто це фиркає? їжачок! він знайшов яблуко.

наше дитинство починається з матері. вона — найрідніша та найдорожча в цілому світі людина. кожне її слово, мудрі поради і добрі діла — це книга життя, з якою вирушаємо ми в далекі світи. і перший усміх до сонця, і перший "добридень" людям — це теж від матері. і оте одвічне: "не вкради", "не убий", "шануй старших", "люби ближнього свого"

мамина книга вона про радощі й тривоги, про вміння творити правду і доброту. і тільки гортаючи сторінку за сторінкою, стаємо ми дорослими, стаємо людьми. а серед усіх премудростей материної науки найперша — любити людей. без цього ніхто не зможе піднятися на крилах своєї мрії.

хіба не безмежна любов тараса шевченка до своєї матері-кріпачки стала виміром усього життя поета, зробила його великим правдошукачем і людинолюбом? хіба не біль і розпука малого хлопчини, який тримав свічечку над труною покійної неньки, пізніше вилилися на папері згустками болю, утвердила його як поборника людських прав, як великого кобзаря? !

пісня і праця стали могутніми крильми літературної творчості івана франка, вони надихали поета любити галицького простолюдина і все своє життя присвятити рідному народові. а ці почуття виніс він з рідної хати, де мудрим порадником був батько, а душа розквітала від маминих пісень. і впродовж життя пам'ятав про це вдячний син:

правда, матусю! і за раду!

я її правди не раз досвідив.праця дала до життя мні принаду,

ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.("пісня і праця")

не зрадив мудрої материнської науки павло грабовський. навіть там, у далеких сибірських краях, він не зневірився, не нарікав, а боровся, посилав свої полум'яні вісточки матері-україні, рідному народу. і, звичайно, їй, дорогій своїй матусі:

мамо-голубко! горюєш ти, бачу,

стогнеш сама у журбі;

хай я в неволі конаю та плачу, —важче незмірно тобі.

для олександра довженка увесь світ починається з матері. і казкові голуби над їхньою хатою, квітник і город, палка любов до чарівної десни — усе це від мами і все це проросло в його серці міцними паростками добра, людяності і щирої закоханості в людину праці. у митця образ такого трудівника теж асоціюється з його матір'ю, яка любила " що-небудь у землю, щоб проізростало".

мабуть, немає поета в сучасній літературі, який не співав би осанну матері. павло тичина і максим рильський, володимир сосюра і андрій малишко, дмитро пав-личко, іван драч і ліна костенко, василь симоненко і василь та чи не найглибше і не найповніше опоетизував матір борис олійник. цикли віршів "сиве сонце моє" присвячені неньці, яка не тільки дарує нам життя, а й вчить "по совісті жити" і любити людей. мати в поезії б. олійника — це, в першу чергу, хранителька роду, це ніжна і чуйна жінка, мудра порадниця. її не можна зрадити, забути, покинути, вона завжди і всім потрібна. здається, що й увесь світ відповідальний перед нею.

вона посміхнулась, красива і сива, як доля,

змахнула рукою — злетіли увись рушники.

"лишайтесь щасливі", — і стала замисленим

полем на цілу планету, на всі покоління й віки.

("пісня про матір")

життя іде. барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. дорослішають діти, сивіють матері — такий закон життя. та не старіють неньчині тривоги, материнська ніжність і ласка. як і "пісня про рушник" а. малишка, що давно вже стала гімном матері, її одвічній любові. тож завжди пам'ятаймо про це. і ніколи ие зраджуймо своїх матерів, які навчили нас творити добро на землі. і ще пам'ятаймо, що

можна вибрать друга. і по духу брата,

та не можна рідну матір вибирати.

можна все на світі вибирати, сину,

вибрати не можна тільки батьківщину.

- привіт, аліно!

- привіт, ілоно!

- як ся маєш? бачу, ти сьогодні гарно вбралася!

- так, оцю синю курточку купила на розпродажу.

- дай придивлюся. так, вона тобі дуже пасує.

- піди купи, там ще залишилися.

- е, не можу. я б її не . вибач, це, звичайно, мої вподобання.

- а чому б не ?

- вона гарна, звичайно, але вже вийшла з моди. бачиш, такий комірець був популярний торік, а тепер мода вже минула.

- а я за модою не гонюся. мені досить, щоб річ мені пасувала та була зручна. та ще недорога.

- я так не можу. я позаторішню моду не вдягну, я на вулицю не вийду.

- мабуть, весь час купувати модні речі тобі обходиться в копієчку? це ж доводиться переплачувати набагато більше справжньої ціни?

- так, але що поробиш. ось, дивися, «писк моди». сапожки від нового бренда. така цяця!

- гарні. страшно спитати, скільки коштують.

- нічого, я батька залучила до цієї справи. ну, піду додому, передивлюся інтернет-магазини. бо в мене капелюшок вже з моди виходить. бувай!

- бувай, ілоно! щасти тобі на нелегкому шляху моди.