на віки, на віки, на вік, ім. з прийм. ви погубили мене на віки вічні (г.квітка-основ’яненко); я загоїти хочу вам рани не на віки чи роки – на мить (о.олесь); хай на віки прославить спів безсмертну юність вашу (в.сосюра); в новоселівці, де ярки, син із матір’ю поруч встали з бронзи вилиті – на віки! (л. забашта); тепер ми любимося.. і не розлучимося на вік наш (г.квітка-основ’яненко).
baron
08.04.2023
1. омило чистою росою кущ - односкладне безособове, присудок омило, підмета-виконавця дії нема, омило ким,чим - росою, омило кого,що - кущ - додатки 2. замело село сміхом-жартом - односкладне безособове, так само, як в попередньому. замело кого, що село - додаток. замели село сміхом-жартом - односкладне неозначено-особове(виконавець дії невідомий). замела село сміхом-жартом - односкладне означено-особове 3. зайвих слів не хочеться - односкладне безособове, та зайвих не хочем слів - односкладне означено-особове 4. так гарно пахло печеною картоплею - односкладне безособове, картоплею - додаток. пахне картоплею - так само. 5. мені не засиналося - односкладне безособове. друга частина цього речення у вас просто неповне речення з випущеним підметом "я", який вгадується з попередньої частини ( я не міг заснути, (я) довго не міг заснути)
mikhisakov2017
08.04.2023
Твір «початок зими»ось на календарі вже й перше грудня. закінчилася осінь - впало листя з дерев, відлетіли в теплі краї птахи. с кожним днем стає все холодніше. вперше калюжі на асфальті скувало міцною кригою. сіре небо похмуро дивиться згори, сонця зовсім не видно. природа завмерла в очікуванні першого снігу.час від часу підіймається сильний вітер, боляче б’є в обличчя. ми відчуваємо морозний подих зими. лісові звірі поховалися в теплих норах. вуличні коти та собаки відростили довшу та більш пухнасту шерстку та, настовбурчившись, линуть до теплих місць. лише невгамовні горобці весело літають та скачуть, мабуть, щоб зігрітися. люди закуталися у в’язані шарфи, вони поспішають сховатися з холодної вулиці в затишні домівки. трапляються і ясні морозні дні. довгі тіні від голих дерев вигадливо розкреслюють асфальт. вітер швидко ганяє хмари по небу. та все одно на вулиці холодно й незатишно. усі чекають на сніг. він – справжня прикраса зими, що скрашує й холод, і короткі сірі дні. скоро сніг укриє пухкою сяючою ковдрою з мільярду алмазів і землю, і дерева, і стріхи домів. буде красиво та весело. а поки ще зима лише почалася, і всі її приємності ще попереду.