Давнє слов'янське особове ім'я від прикметника маль - 'малий, невеликий, дрібний'. Однак ім'я могло постати також шляхом усічення від таких двоосновних імен, як Малодобрь, Маломиръ, Малославь, Маловуй і т. п. (Демчук Праслов'янські 108).Найдавніша згадка імені Мал походить із 945 р.: «да поиди за князь нашъ Маль, бѣ бо имя ему Маль князю Дьрьв- ску» (ПСРЛ I 56); деревлянський князь Маль родом із м. Любеча, що біля Києва, він же і Малко Любчанинъ (ЛР ЗО- 33, 491; Туп 242). Пізніші згадки імені приносять пам'ятки XV - XVIII ст. Напр., 1465: Mat Tarhowka (AGZ XIX 2500); 1649: козак Чигиринського полку Малъ Корєнний (РВЗ 43).Від імені утворено багато похідних, як Малик, Малыш, Малко, Малій, Малю- та..., а також патронімів, як Малович, Маленко, Малечкович... Пор. ще 1565: Хведоръ Малевичъ - ратненський міщанин, Игнатъ Маловичъ (Арх ЮЗР ѴІІ/2 273, 307); 1565.
ответ:
сразу говорю,это из интернета
україна — розкішний край. у цьому квітучому краї народився великий поет, художник, син українського народу — тарас шевченко. а про його дитячі роки я дізналась з уривка "у бур'янах" з повісті с. васильченка.
зростав тарас у кріпацькій сім'ї. батьки на панщині з ранку до вечора. хто ж з тарасом, білявеньким, з синіми очима хлопчиком-дитиною? сестра катря, теж ще дитина. бувало, захопиться сестра грою з дівчатами, а про тараса забуде. сидить він сам-самісінький, плаче, чекаючи сестрички. і такий він одинокий, що жаль стає його. але прибігала катря, брала на руки — і вже погане зникало.
підріс тарасик. нема кому з ним сидіти, у всіх робота. хлопець наодинці з самим собою. відтоді й почалося його бурлакування-мандрування бур'янами. саме тут він пізнав потяг до волі, бо й увечері не загонять його батьки до хати. ріс хлопчиком допитливим, спостережливим. не проходили повз його уваги ні захід сонця, ні легенькі хмаринки, ні голубе небо. все бачив, все відчувала його вразлива душа. а якою була в нього сильна уява! він хотів побачити залізні стовпи, що підпирають небо, і ворота, куди заходило сонце, він їх і побачив. співчутливим був тарас до чужого горя. дуже глибоко запали йому в душу розповіді куткових молодиць про знущання панів з кріпаків. наслухавшись розповідей діда івана про , співів старого кобзаря, тарас нізащо не хоче йти до дітей гратися. вся його душа аж палає, тремтить, в уяві постають картини справедливої помсти. і хлопчик уявляє себе , що рубає панам голови.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Диалог на тему : на спортивному майданчику"