Міні-твір на тему моя улюблена музика 7-5 речень

Для мене нічого немає краще, ніж класична музика, що виконана в живу. Звучання музичних інструментів здатне перенести людину з простору і часу, в якому вона перебува.
Така музика може до заглибитися в себе, краще зрозуміти свої переживання та емоції. Але вона й має здатність допомагати подорожувати, залишаючись на місці, бо за її чарівною силою кожен може потрапити на старовинний бал чи у дивовижні країни. Концерт – особливий феномен, що разюче відрізняється від простого слухання музики на певних носіях не лише через присутність безпосередніх її виконавців, що перед аудиторією створюють музику, а й через те, що це слухання — колективне.

Моя улюблена музика- це...Вона мені дуже подобається боЯ слухаю її дуже часто:коли граю...На уроках музіки я уважно слухаю вчителя та правильно відповідаю на її запитання.Я співаю(як?)
 Я дуже люблю музіку

Любий Дід Мороз, я не буду просити в тебе чогось особливого. Адже, знаю щоб отримати подарунок, спочатку я тобу розкажу про свої заслуги за весь рік. Протягом усього року я намагалась добре вчитися і взягалі добре себе поводити у школі. І не дарма я отримувала хороші оцінки! Також я часто допомагала своїй мамі по господарству. І не сварилася зі своїми батьками. Я по у тебе здоров'я та щастя моїй сім'ї та мені. І звичайно по у тебе невиличкий подаруночок. Подаруй мені будь ласка . Також я буду дуже рада якщо ти принесеш у мій дім свято та радість!

Гаснуть у плавнях летючі комети, тихо вмирає на заході ніч (А. Малишко)
 Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля 

 Роса блищить на сонці - чисте срібло (М. Коцюбинський).
Поглянув я на ягнята — не мої ягнята (Т. Шевченко);

 Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів (А. Малишко)
Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі

Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить (Я. Щоголів).
Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко)