Скласти діалог між друзями про цікавий фільм із словами іншомовного походження

Олег цікавий був кінофільм правда так навіть дуже мені дуже сподовався цей фільм давай після завтра теж підемо у кіно на премєру фільму spiderman гаразд бувай бувай

Любов до батьківщини починається з любові до родини, до рідного слова. національна мова — це здобуток культури, духовної діяльності певного народу. народ, який відрікається від своєї мови, губить себе, бо не усвідомлює її значення для свого вищого духовного життя. мова — це великий дар природи, вдосконалений за віки з того часу, як людина стала людиною. це великий скарб, який треба шанувати, берегти і збагачувати. і мені здається: той, хто не любить рідне слово, святих звуків свого народу, не заслуговує на ім'я людини. бо мова нерозривно пов'язана із нашою свідомістю. разом із усталеною символікою мова — чи не основний елемент нашої державності. це те, що ми одержали у спадок від наших пращурів, це — перлина вікової мудрості. мені здається, що мова — це не просто найважливіший засіб спілкування. це той грунт, на якому будується спільнота, рід, нація. з утратою рідної мови люди втрачають морально-національні корені, духовний зв'язок зі своєю нацією. у мові втілюється голос дитинства, голос рідної природи. проте в її глибинах відбивається й уся історія духовного життя народу. треба шанобливо та дбайливо ставитися до цього багатства, бо саме завдяки мові людство може йти вперед, творити шедеври мистецтва, вздгалі існувати. і обов'язок кожного свідомого громадянина будь-якої країни — дбайливо збагачувати та плекати свою мову.

матусина пісня є нас від народження й впродовж усього життя. маленькими ми слухаємо "люлі, люлі, прилетіли гулі", "котку, котку-рябку", "ходить сон коло вікон". ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: "ходить гарбуз по городу". підростаємо ми, дорослішають наші пісні. уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн україни, — "за україну", "не пора". особливо подобається "гей, у лузі червона калина". це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.

це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. я із задоволенням слухаю т. петриненка, с. вакарчука, о. пономарьова. та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.