3кл. 1) заміни сполучення слів синонімами: сонце сміється, туман лягає, ліс шепоче, сніжинки танцюють, струмок співає, хмара проливає сльози 2) з однією парою сполучень слів склади і запиши речення.

дедушка говорит, что когда я был маленьким, мой родной город был таким же чистым, цветущим и радужным, люди друг другу, вместе ходили на демонстрации, убирали двор и сажали на клумбах красивые цветы. я верю ему, потому что тоже люблю свой город. с ним связаны самые радостные воспоминания детства, начиная от копания в песочнице с другими малышами, и заканчивая воскресными в кино вместе с родителями.

в моем любимом городе много замечательных памятников, и говорят, что некоторые из них изваял известный архитектор, которому посвящено немало интересных статей в прессе. старинных зданий на городских улицах немного, зато есть несколько просторных скверов и зеленых парков, где прогуливаются молодые пары и бегает забавная . я тоже люблю проводить время в одном из таких парков, где стоят мраморные скамейки, летом искрятся радужные фонтаны, а зимой под ногами шелестит листва.

я люблю свой город за широкие тротуары и белые бордюры, клумбы с цветочными композициями и особенно за гордый характер народа, из поколения в поколение. здесь улицы и памятники названы в честь национальных героев, в центре по вечерам играют джазовые группы и выступают уличные музыканты. в одном из моих любимых скверов в теплое время года прогуливаются «живые» скульптуры, радующие детей и взрослых, а когда приезжает цирк – то воцаряется настоящее веселье.

здесь я чувствую себя защищенным рядом с родственниками и друзьями, знаю каждый закоулок и, кажется, могу прочитать мысли любого человека. в темное время суток мы с друзьями часто садимся в троллейбус и едем вдоль тихих улочек навстречу приключениям. а по выходным собираемся во дворе, развлекаемся и общаемся друг с другом или посещаем местные музеи и картинные галереи.

а зимой, особенно, если вечером идёт снегопад, мой город превращается в зимнюю сказку. в такие вечера город как будто затихает, вместо шума становится слышно как падает снег, пушистыми хлопьями обрисовывая белыми контурами дома, припаркованные автомобили, скамейки и вывески городских магазинов.

если бы мне предложили переехать в какое-то другое место, то я бы не согласился. потому что мой родной город - самый лучший на земле, в нем выросли мои родители, начинаю взрослеть я, и когда-нибудь с удовольствием буду рассказывать своим детям о самом лучшем времени, перебирая детские воспоминания и памятные даты.

у кожної людини воно різне. на мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

щастя — це відкривати незвідане. першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. а якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! чехословацькі мандрівники зігмунд і ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей африки, америки, азії, європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

щастя — це відчувати красу рідної природи, як т. г. шевченко, п. г. тичина, і. с. нечуй-левицький, в. м. мабуть, велике щастя випало м. коцюбинському, коли він, мандруючи прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "тіні забутих предків".

бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. я часто запитую себе: чи була леся українка щасливою? адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини.

а пейзажі у ранніх поезіях павла тичини і "мисливські усмішки" о. вишні!

глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. тому мені дуже подобаються з українських письменників м. чабанівський, а. малишко, д. панличко. їхні герої — великі правдолюби. але для щастя людніш цього замало. п. а. грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ