Вправа 56 склади самостійно таку розповідь

я сину в школу таке написала:

"мизбратомвирі бабусізробитиварення.взяликошикиіпішливліс.мидовгоходилиу пошукахягід.непомітнозайшлидалековліс.несподіваноми знайшлигалявинунаякійрослобагато суниць.мидужезраділи! додому принеслиповнікошикиягід.разом збабусеюмизварилисуничне варення.вонотаксмачно пахло,щомивідразу жїмполасували."

Жив на світі іменник. він був дуже гарний, людям називати речі своїми іменами. усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. тоді він кликав на свого друга — прикметника. коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. дівчатка не просто дівчатками, а красивими. вони одне одному постійно.

На руках носити — виявляти велику увагу. опустити руки — бути бездіяльним. під гарячу руку  — спересердя, у гніві, зопалу, не думаючи. під руками  — поруч, близько. покласти руку на серце — щиро, відверто. руки зв’язати  — позбавити свободи. розводити руками  — виражати здивування, захоплення, розгубленість;   надійна рука  — людина, на яку можна покластися; вірний помічник, опора; нечиста рука  — безчесна, непорядна людина, здатна красти, шахрувати; права рука когось — перший помічник, довірена особа у кого-небудь; тверда рука  — хто-небудь має вольовий, сильний характер;