Речення з выгукамы та з звуко насалидуванням

ой, як гарно в лісі,чути голос зозулі: "ку-ку,ку-ку".

Українська мова є мовою українського народу, отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. я вважаю своїм священним обов'язком вивчати українську мову, бо народився і живу в україні.              для кожного з нас рідна мова - це дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість. це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури. весь світ віддає шану геніальним майстрам українського слова тарасові шевченку та іванові франку. далеко за межами україни відомі твори михайла коцюбинського, лесі українки, павла тичини, максима рильського, олеся гончара та інших. рідна мова донесла до нас геніальні творіння мольєра, шекспіра, гюго, гете, бернса, міцкевича, нею усе найкраще, що створено людством.              мову треба оберігати від калічення. якщо уважно прислухатись, то навколо можна почути немало слів-перевертнів, що живуть поза всякими законами. не можна вживати словесних покручів та діалектизмів ("ходьом", "тудою", замість ходім, туди тощо.) іноді вимовляють "техніка" або "радіво", "калідор", "прахтіка" бідні слова! маючи високе призначення - бути засобом спілкування, вести народ до верховин культури, вони в той же час стають супутниками і у мові і безкультур'я.              кожен з нас повинен добре знати рідну мову, а це означає: для висловлення своїх думок слід добирати найточніші слова, не спотворювати їх неправильною вимовою, не засмічувати своєї мови нелітературними висловами, а також словами з місцевої говірки, не вживаними в літературній мові, бо це може призвести до непорозуміння

Твір на тему "сім'я-найцінніший скарб"

«сім’я» – це слово ми чуємо щодня, з самого раннього дитинства. більшості дітей пощастило народитися саме в сім’ї, де є мама і тато. хтось виховувався лише з одним батьком – мамою чи татом, у «неповній» сім’ї. хтось з дітей, на жаль, сім’ї був позбавлений повністю, батьків йому замінили вихователі та нянечки дитячого будинку.

чому відбувається так, що діти виявляються кинутими власними батьками? чому дуже часті розлучення між молодими людьми? чому слово «сім’я» не має в сучасному суспільстві великої значимості, цінності? люди настільки забули про те, що вони можуть бути дітьми і батьками, про те, що потрібно продовжувати людський рід, що це стало державною, загальнонаціональною проблемою.

що ж позначає це поняття – «сім’я»? у тлумачному словнику ми знаходимо визначення: «сім’я: група близьких родичів, що живуть разом». крім того, там є ще й таке визначення: «об’єднання людей, згуртованих спільними інтересами». отже, «сім’я» – це близькі родичі, які живуть разом і яких об’єднують спільні інтереси. які це інтереси? тільки лише матеріальні? я думаю, що ні. вірніше, в першу чергу, не так, якщо мова йде про справжню сім’ю.

у «справжньої» сім’ї самим головним об’єднуючим початком є ​​любов, любов людей один до одного. а якщо люди люблять один одного, то вони приймають своїх родичів такими, які вони є, приймають і бажають їм добра. у справжній сім’ї завжди приймуть і вислухають, завжди пробачать і спробують збагнути.