Змініть прикметники на протилежні за значенням так щоб літня картина природи змінилася на осінню (зимову) гаряче сонце сховалося за горизонтом.стемніло. від легенького вітру захиталися гілки дерев.незабаром на синьому небі з'явився блискучий місяць. замерехтілизамерехтіли яскраві зірки.настала ясна літня ніч.

Холодне сонце сховалося за горизонтом.посвітліло. від тяжкого вітру захиталися гілки дерев.незабаром на темному небі з'явився похмурий місяць. замерехтіли замерехтіли темні зірки.настала темна осіння ніч.

Ядуже люблю зимові канікули. хоч вони й значно коротші за літні, зате завжди проходять весело та яскраво. все тому, що на зимові канікули мої улюблені свята – новий рік та різдво. усі два тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера.зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. а потім усією родиною зустрічаємо новий рік, зазвичай не спимо всю ніч.зимові канікули змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. а коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. так гарно навкруги! можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих. зимові канікули – чудова пора. шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. але яскраві враження від добре проведеного часу у нелегкій справі навчання.

«хліб — усьому голова, — так кажуть у нас. хлібом клянуться, як ім’ям матері, батьківщини. тому що хліб — це життя, він вічний, як мати, як батьківщина. людина вирощує хліб. а хліб вирощує людину. виховує і перевіряє її на зрілість та мужність. і це також вічне, як світ. хліб не можна замінити нічим. старі люди люблять казати; «хліб — це святе». мабуть, тому, що були на їхньому віці роки, коли було слово «хліб», але не було самого хліба. і ще, мабуть для того, щоб ми, виходячи в світ, раз і назавжди прониклися трепетом до тих рук, що виростили та випекли цей високий та м’який хліб. він може навчити всіх нас шанувати працю та мирне безхмарне небо над головою. хліб — це багатство нашої країни. і його треба берегти і шанувати. адже так приємно бачити на своєму столі високу, запашну паляницю. в хорошій родині хліб ніколи не буде черствіти. але є люди, які не поважають хліб, його, коли він зачерствіє. вони не поважають той довгий шлях, який пройшов хліб, перш, ніж потрапити до столу, ту тяжку працю, що вкладена в нього, саму людину. тож бережіть хліб — мірило нашої вихованості, опору нашої духовності.