Твiр на тему "я вдячна свойiй матусi"

Мама – це наймиліше, найрідніше та найніжніше слово у цілому світі. я дуже сильно люблю свою маму! без матусі я почуваюсь самотньо, бо вона мій найкращий друг, моя порадниця, мій вчитель. мама завжди підтримає свою дитину, не дивлячись ні на що завжди буде поруч, пригорне, обійме, заспокоїть та захистить. моя мама – невтомна трудівниця. ще, навіть, сонечко не зійшло, а вона вже приготувала смачний сніданок, попрасувала, поприбирала, полила квіти. а потім цілий день на роботі працює. але і про мене не забуває. завжди з ім завданням, дасть гарну пораду, пограє в ігри. ми з мамою любимо ходити на прогулянки, їздити до лісу по гриби та ягоди. а взимку кататися на санчатах та лижах з високих гірок. а на вихідних ми читаємо цікаві фантастичні книжки, книги про тварин. готуємо смачний пиріг та влаштовуємо вечір чаювання. тому її ніжні ручки завжди дуже теплі та ласкаві, пахнуть смачною випічкою. а ще мама мені побачити, який цікавий та яскравий навколишній світ. адже саме вона вперше показала мені море та його мешканців; відвезла до зоопарку, де познайомила з тваринами з різних країн нашої планети; навчила садити та вирощувати квіти, цінувати працю інших людей. за це я завжди буду вдячна своїй матусі. цінуватиму кожну її пораду та дослухатимусь до кожного її слова. мама – це мій найдорожчий скарб.

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.

 

це відбулося в другому класі, коли ми з подругою поверталися зі школи додому.ми почули як хтось жалібно нявкає, а коли обернулися, то побачили: на дереві сидить кішка і не може злізти. я запропонувала подрузі, щоб ми зняли її з дерева, але вона відмовилася, сказавши: " навіщо вона тобі потрібна, вона ж не твоя."краще підемо додому. а кішку хтось зніме.але я полізла на дерево. кішка залізла так високо, що я ледве її дістала. через цей випадок я посварилася зі своєю подругою.  коли я прийшла додому, мама, побачивши, що в мене порвана куртка, стала лаяти мене.та коли я розповіла їй, що врятувала кішку, вона мене похвалила.  потрібно любити і всім беззахисним тваринам, а не тільки своїм!