Виконайте розбір слова за будовою: селище працівник

Сел- корінь ,ищ- суфікс, е- закінчення. пра- префікс, ц-суфікс, івник-суфікс  і нульове закінчення; спільнокореневі слова сел:   село-села-сельський.

Як краса врятувала берізку одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. росли саджанці повільно, а бур’яни між ними – швидко. не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. не знали люди як бур’янів позбутися. от і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. вони, мовляв, ростуть швидко і знищать бур’яни, бо залишать їх без сонця. так і зробили. через кілька років підросли берізки, знищили геть усі бур’яни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. вирішили зрубати берізки.  був ясний, сонячний вересневий день. послали бригаду лісорубів. берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! зупинилися лісоруби, завмерли від краси. не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. і досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду. гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожний її листочок виблискує, наче виграє на сонці. недаремно ж кажуть «золота береза».

Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. весь в полоні у сумного і весь в той же час з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів.скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! як вправно робив, який був дужий і чистий. тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу скоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою десною на траві. жарт любив, , влучне слово. такт розумів і шанобливість. зневажав начальство і царя. цар ображав його гідність миршавою рудою борідкою, нікчемною постаттю і що нібито мав чин нижче за генералаодне, що в батька було некрасиве, — одяг. ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і лахміттям. іде було з шинку додому, плете ногами, дивлячись у землю в темнім смутку, аж плакать хотілось мені, сховавшись в малині з піратом. і все одно був красивий, — стільки крилося в нього багатства. косив він чи сіяв, гукав на матір чи на діда, чи посміхався до дітей, чи бив коня, чи самого нещадно били поліцаї, — однаково. і коли він, покинутий всіма на світі вісімдесятилітній старик, стояв на майданах безпритульний у фашистській неволі і люди вже за старця його мали, йому копійки,  він і тоді був прекрасний.з нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, — він годивсь на все. багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку.