Впр.167 стор82.4 клас скласти невеликий твір-розповідь про куточок живої природи.цікавим прийомом є перевтілення у предмет, про який ти розповідаєш, і передача розповіді ніби від його імені.

Якби акваріум, що стоїть у "живому куточку" нашої школи, міг розмовляти, він розповів би приблизно таку історію.  колись я стояв у квартирі у маленького хлопчика петрика. мене купили разом з джунгарським хом'яком, і майже три роки я був для нього домівкою. але, на жаль, хом'яче життя коротке, і я залишився порожнім. петрик з дозволу батьків відніс мене до школи і подарував куточку живої природи.  тепер я - дім для п'яти гігантських африканських равликів. равлики - дуже кумедні створіння. діти їх люблять і часто приходять у куточок, щоб почастувати цих тварин листям салату або огірками. равлики дуже люблять огірки. цікаво спостерігати, як равлики ними ласують.  крім мене, тут у "живому куточку" є дві клітки з пташками та одна з кроликом. кролика звуть сірко, він доволі товстий і ледачий, майже весь час спить. коли він у доброму гуморі, він може кілька хвилин погратися з школярами. сірко любить моркву та листя капусти.  у нашому куточку майже завжди людно. школярі часто приходять, щоб провідати своїх маленьких друзів, тому мені тепер дуже весело. я щасливий.

Мовчання - золото (твір-роздум) звертаючись до цієї теми, я раптом збагнув, що навіть поставити проблему для мене не просто, не кажучи вже про те, щоб дати гідну відповідь і навести свої аргументи. але ж труднощі — не привід відмовитись від міркувань та обговорення, чи не так? мовчання — золото. чи згоден я з цією фразою? спочатку треба її розтлумачити. відмова від висловлювання своєї думки — мовчання, але хіба — золото? існує безліч ситуацій, у яких мовчання не тільки недоречне, але й непотрібне, навіть непорядне, злочинне. я думаю, що в цьому висловлюванні малося на увазі вміння дозувати сказане, використовувати слова раціонально, не кидати їх на вітер. мовчання стає золотом тоді, коли слова цінуються на вагу золота. коли воно пов'язане із роботою духу: не говорити про те, чого не знаєш, не видавати чужих таємниць, не переривати інших, коли вони говорять. ці нескладні правила роблять мовчання цінним і золотим. а є ще ситуація, коли мовчання — насправді золото: коли почуття охоплюють людину, але вона не підкорюється бажанню говорити безперервно про те, що непідвладне словам, а мовчить, висловлюючи свої почуття за погляду, жестів, а головне — реальних дій та вчинків, які цінуються вище від будь-яких пишномовних слів. кажуть, якщо ти не розумієшся на справі і мовчиш — ти поводишся розумно, коли ж розумієшся і мовчиш, то поводишся нерозумно. мовчання має зворотний бік. і іноді ти шкодиш людям тим, що обираєш політику невтручання. коли тебе просять про пораду, а ти не хочеш радити — бо надто велика відповідальність, хоча ти міг би , бо володієш інформацією; коли ти можеш застерегти від чогось, а не втручаєшся, — у таких випадках мовчання не просто не золото, а майже злочин! виходить, треба вміти і мовчати, і говорити, а головне — треба вміти аналізувати ситуацію й приймати правильне рішення. це просто сказати, але так непросто зробити! що може у цьому виборі? мабуть, тільки увага до навколишнього життя, увага та — головне — повага до людей, що поруч, вміння відрізнити добре від поганого й серйозні принципи й життєві цінності. але не завжди проблема мовчання постає так серйозно. інколи це неважливі, побутові ситуації зі звичайного життя. немає відповідальності, немає серйозної загрози, твоє недоречне мовчання чи недоречне говоріння не може зашкодити, але це не привід нехтувати правилами ввічливості та розумної поведінки. мені буває дуже неприємно спостерігати, як молодші переривають старших, коли ті говорять, або навіть коли ровесники у дискусії постійно намагаються не слухати співбесідника, а все торочать своє. правила ввічливості так само важливі, як і серйозні проблеми морального вибору, бо з них усе починається. так само неприємно мати справу з людьми, які не вміють тримати таємниці і люблять пліткувати. тут мовчання буде набагато кращим, ніж поширення приватної, та ще й недостовірної інформації. я намагаюся стежити за собою, за власним мовленням, за власними вчинками, адже слова — це теж вчинок. сподіваюся знайти золоту середину, у якій мовчання буде золотом, а мої слова будуть так само цінними й розумними, яким буває доречне мовчання.

У відгуках розмаїтних, у швидкому темпі життя сучасної епохи, часто лунає це запитання: "Чи легко бути відомою людиною?" Мільйони людей мріють про славу, визнання та популярність, але чи всі вони усвідомлюють, що таке життя в режимі постійного під прицілом уваги та суджень інших?

Бути відомою людиною - це неоднозначне явище, що має свої позитивні та негативні сторони. Перш за все, відомість дає можливість мати гучний голос у суспільному дискурсі, впливати на суспільство та піднімати важливі питання. Відомі люди часто стають іконами, які втілюють певні ідеали, надію та натхнення для інших. Вони мають можливість залучати увагу до соціальних проблем, благодійних акцій та різних глобальних ініціатив.

З іншого боку, бути відомою людиною означає втрату приватності. Очі громадськості завжди спрямовані на відомих особистостей, їхні кроки, слова та вчинки аналізуються та обговорюються. Це може бути дуже виснажливо та викликати стрес, особливо коли під прицілом знаходиться кожна дрібниця особистого життя. Відомість не дає можливості бути самим собою в публічних місцях, адже завжди є постійний натиск та вимоги.

Окрім того, відомість часто супроводжується штучним створенням образу та маркетинговими стратегіями, які можуть впливати на самовираження та індивідуальність. Багато відомих людей відчувають потребу відповідати очікуванням своєї аудиторії та підтримувати свій публічний образ, що може призвести до втрати автентичності.