Твір-роздум на тему "будь-яка праця стає творчістю якщо вкладаєш в неї душу " іть хоть початок

«немає такої важкої праці, яку любов не робила б не тільки легкою, але навіть приємною» (джордано бруно)     є маса прикладів і очевидно, що праця облагороджує, але праця без душі втрачає свою цінність, стає не затребуваною суспільством. наприклад, на клавіші фортепіано натискати здатен кожен, але не кожен грає симфонії, тим більше на сцені, перед публікою і на біс. будь то відомий музикант, художник, письменник – усі вони у свою працю душу і роками відточують свою майстерність. природних здібностей дуже мало для того, щоб талант заблищав, як діамант, щоб майстерність визнали б оточуючі і однодумці. 

Мені хотілося розповісти тобі щось незвичайне, захоплююче, тому написання листа все відкладалося і відкладалося. але оскільки час іде, і ти, напевно, дуже чекаєш звісточку від мене, буду розповідати про своє повсякденне життя. у школі справи йдуть добре, можна сказати відмінно. якщо в минулому році були проблеми з фізикою і хімією, то в цьому мені вдалося помітно поліпшити свої оцінки. я намагаюся більше займатися самостійно - читаю, вирішую завдання, іноді дивлюся пізнавальні програми та фільми. коли чогось не розумію, прошу старшого брата пояснити і уважно слухаю. найцікавіше, що мені почали дійсно подобатися ці предмети, які раніше здавалися нудними і складними.

Давайте поїдемо в театр. я чула там дуже круто. актори на сцені, жива музика і все таке старовинне, незвичне. - ні, краще в галерею. там дуже гарно. картини в рамках, скляні наеривки, всі такі поважні. - ага, а тут, 7 б, ми залітаємо з криком "о яка гарна пляма! це що, голова? ! " давайте краще на концерт живої музики. музичні інструменти, всі такі спокійні, гарна музика. - а й справді, мистецтво неймовірне і його неймовірно багато. давайте цього року поїдемо в галерею а на наступний рік в театр та на концерт.