Прошу зробіть до 22: ! спишіть речення в такій послідовності: а)складносурядні; б)прості, ускладнені однорідними членами. 1 ластівка день починає, а соловей його кінчає.2 рота бідулі втратила в лютому бою понад три чверті бійців, але не відпустила й на крок.3 ось скоро буде зовсім тепло, і вона з тарасом піде до лісу.4 ми троє побраталися і поклялись ніколи не розлучатись. 5 катря почала розповідати, а тарас, припавши до неї, ловив кожне слово. 6 пани перемогли, але не вбили вільного духу, поривання до боротьби за правду й волю. 7 накрапав дощик, але пожежа не вщухала. 8 тарас ще звечора збирався в гості до діда івана і тепер став благати сестричку провести його. 9 легенький вітерець повіяв із саду і дихав пахощами яблук. 10 хату батьків тараса замело до стріхи, а дерева тільки вершками виглядали з-під снігу.

А-1,3,5,7,10 б-2,4,6,8,9

Украина покрайнимери з великои ! незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою. україна стала батьківщиною  напевне, кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. відповісти на ці запитання непросто, адже рідна країна ~- це не просто клапоть землі на планеті, де живеш, навчаєшся, працюєш, створюєш сім’ю, — це щось значно більше, це почуття, які виникають до цього «клаптя», це бажання діяти на його благо, повага до нього. я можу впевнено сказати, що моя україна — найкраща країна у світі. та чи маю я підстави стверджувати це так категорично? що ж таке моя країна? і чому вона найкраща для мене? україна — це славетна історія: мудрі літописці, київ священний, дзвін козацьких шабель, посвист, нескінченні чумацькі шляхи, зойк кріпака на панському дворі, революційні заграви, довгоочікувана незалежність…

україна — це чарівна природа: високі гори й неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах…

україна — це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покуті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна…

можна довго перераховувати все, чим для мене є моя країна, та чи буде тому край? україна — це все, іцо навколо мене, усе, чим живу й про що мрію, це мої батьки, друзі, учителі. кожен порух моєї душі, кожен мій вчинок, кожен життєвий крок стосуються моєї країни.

однак головне, що україна — це та земля, де я народився, де завжди на мене чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це — моя батьківщина, найкраща і найрід-ніша, завжди захоплива у своїй непізнаності й навіть непізнанності.

україно! ти для мене диво! і нехай пливе за роком рік,буду, мамо, горда і вродлива,з тебе дивуватися повік.

ці поетичні рядки належать в. симоненку, відданому співцеві своєї країни, який завжди із захопленням і ніжністю відгукувався про україну. саме він автор слів, які знає кожен із нас:

можна все на світі вибирати, сину,вибрати не можна тільки батьківщину.

кожну державу формує народ, який живе на її теренах і творить національну культуру. саме на підмурівку національної свідомості громадян будується країна, що посідає гідне місце серед інших країн і впливає на події у світі. отже, держава — це передусім її народ, а свідомість народу є свідомістю його держави про стійкість і непереможність українського народу свідчить історія його опору окупантам і створення незалежної держави. у найскрутніші для україни часи, коли, здавалося, останні надії було втрачено, на захист співгромадян піднімалися творча інтелігенція, науковці, громадські діячі. краще ніж будь-хто усвідомлюючи небезпеку втрати рідної країни, вони знаходили шляхи вирішення державних проблем, палким словом надихали зневірених, невтомно піднімали українців на боротьбу, зміцнюючи їхню віру у власні сили.

гноблять, калічать, труять рід,ворожать, напускають чари,здається, знищено вже й слід,лиш потурнаки й яничари.і ось — стефаник і куліш,ось — коцюбинський,леся — квіти степів страждальної землі,народу самосійні діти! а то підземна загудевулканом націй ціла расаі даром божеським гряде нампрометеїв дух тараса.(є. маланюк)

я щиро вірю в невмирущість української нації і завжди обстоюватиму свою віру, як робили це тисячі моїх предків і як роблять це тисячі моїх сучасників, україна вічна, бо вічний її народ. а головним підтвердженням цьому є її давня і героїчна історія, що довела: попри лагідну вдачу українці надзвичайно сильний і витривалий народ, який здатен захищати себе й боронити свою країну. допоки буде мій народ вірити в себе, у свої сили, допоки буде шануватися, доти буде існувати й розвиватися незалежна українська держава, про неї знатиме, її поважатиме світ. я — часточка великого народу, і цим я по-справжньому пишаюся.

Вот план                                                                                                                                   

1. раптова поява крота.

2. звіренят.

3. куди кріт діває землю?

4. дослідження інженерів.

5. створення машин.