Виділити корінь у слові ходити-ходьба.

  ходити  -  ход   ходьба-  ход 

Навіщо потрібні бібліотеки? (твір-роздум) це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. насправді це словами не описати. особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. а ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні здається, що я вигадую? ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре. бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. ніщо не може замінити спілкування з книгою. обмін інформацією та емоціями. так, саме обмін. бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. це справжнісінький діалог. голос читача не менш важливий, ніж голос автора. колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— ну, як вистава? — жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті! » те ж саме й з книжками. читач має бути талановитим. зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. але втрачається спілкування з книгою. хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її змі коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. книга — це ніби зовнішність тексту. без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова. бібліотеки не тільки нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту. бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.

Сьогодні теплий осінній день. сашко та юрко гралися на вулиці.за весь день вони зробили мало чого хорошого. та все ж одну   добру справу вони таки зробили. сашко взяв з дому молоток та цв’яхи, а юрко приніс декілька дощечок. що змайструвати ,хлопчатам довго думати не прийшлось. оскільки до зими залишилося уже зовсім мало,друзі вирішили збудувати годівничку. дощечка до дощечки і справу зроблено.годівничка вийшла дуже гарною. хлопчики відразу помістили туди зерна і повісили її на дерево.уже за деякий час до годівнички прилетіли пташки. друзі були задоволені,оскільки сьогоднішній день пройшов недарма….