Від поданих слів утворіть споріднені слова з подвоєнням чи подовження приголосних. поясніть причини подвоєння. луна, кінь, глибина, земля, весна, дякувати, вікно, літо, лице, тримати, гудок, борода, міць, година, сидіти, зброя, мазь, молодь, зітхати, страшно, поміч, бігти, віти, промінь, зелень, дати, межа, район. плюс правило подвоєння або подовження до кожного утворенного слова!

Лунний, кінний, глибинний, підземелля,провесіння, завдячування, підвіконня, підтримання, проміння, подання, мазання, , сидіння, іння, зітхання, страшенно, підбігання, ввійти, проміння, позеленення, подання, районний. в словах, що закінчуються на н, то і в прикметнику пишемо два н, бо одне було, а ще одне треба написати..

Для українця барвинок - це не просто квітка: це - символ любові та вірності, тому барвинком наші пращури прикрашали весільний коровай, його вплітали у вінок дівчата.  гарні квіти чорнобривці користуються особливою любов'ю українців і є народним символом: ці квіти згадуються у багатьох народних казках та піснях. серед рослин-символів в україні слід насамперед згадати вишню (символ світового дерева, рідної землі, життя, матері, тощо) та калину — символ вогню, крові, життя.  українці дуже люблять і поважають вербу: її освячують в вербний тиждень - тиждень перед великоднем.  дуб є особливим деревом для всього слов'янського світу: дуб символізує безперервність життя та вічність буття.  деякі тварини, наприклад, бик (тур), коза, бик та кінь були символами задовго до прийняття нашими пращурами християнства.  птахи-символи для українця - це лелека, зозуля, ластівка, журавель, і, звісно, співучий соловейко. ластівка є символом відродження природи навесні, а також злагоди, подружнього щастя та добробуту.

різні пори року несуть різний настрій. хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. а я люблю осінь.це така лагідна, щедра на плоди пора року! клени одягнулися в рум'янець. вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. іноді тихенько своє різьблене листя. раптовий порив вітру безжально зриває осінню красу з сумних кленів.як ніжно золоті берізки серед зелених сосен. вони опустили вітки і засмучуються, що скоро прийдуть холоди. схожі на величезних велетнів, розкинувши вітки, стоять жовто-зелені дуби.високо в небі дзвінко курликають журавлі. вони збираються у зграї і летять на південь. десь високо вгорі перекликаються дикі гуси. у рідних краях дуже холодно, і вони вимушені летіти туди, де тепло. тільки горобці літають навколо і дзвінко цвірінчать, тому що їм нікуди поспішати.а я гуляю і думаю-яка все - таки журавлина наша осінь!