Зі словами, що позначають кількість (п'ять, дев'ять, двадцять тощо), і поданими іменниками склади словосполучення і запиши.познач закінчення виділених іменників. будинок, парасолька, оповідання, відро, дерево, дівчинка, вікно, двері, сосна, дошка, гривня, учень, парта. візьми до уваги ! слово гривня відмінюється, як вишня. 2.одне словосполучення ( на вибір ) введи в речення.

Вісім будинків,одна парасолька,три відра, чотири оповідання, дев'ять дерев,сім дверей  дві сосни,  одна гривня, двоє учнів, шість парт.   до нашого класу прийшло двоє новеньких учнів.

українська народна казка полтавщини

якось раз вовк із зайцем покумалися. приятелями були. але так трапилося, що вовк зо два дні не міг нічого вполювати, голодний такий, що аж зубами клацає. прибіг він до зайця, та й каже:

— ну, куме, що було між нами, то було, тепер прощайся зі світом, бо я тебе мушу з’їсти.

а заєць каже:

— ей, куме, та ти бачиш, який я малий? чи ти мною наїсися? ліпше ходи зі мною на толочку, там кобила пасеться. ти її дістань, то матимеш що їсти.

вовк каже:

— добре веди.

прийшли вони на толочку, бачать, пасеться кобила, а вуздечка за нею по землі волочиться.

— ото добре! — каже заєць. — слухай, куме, я тобі ту кобилу піймати. я піду наперед, схоплю за вуздечку, а ти тоді підбіжи, я тобі вуздечку засилю на шию, то вже тоді кобила не втече. якби хотіла втікати, то ти її лише добре піджени, то вона піде за тобою аж у ліс, а там її вже спокійно заріжеш.

— добре, — каже вовк.

пішов заєць. кобила його не боїться. взяв вуздечку за кінець, зав’язав петельку, моргнув на вовка, той прискочив із-зі корча, заєць йому закинув сильку на шию, а сам тікати.

ей, як кобила зачула вовка, як запищить не своїм голосом, як обернеться задом до вовка, як не зачне хвицькати! а вовк як побачив задні копита, як дістав пару разів по зубах, то вже йому й кобила немила. вже би всього відрікся, ба, коли бісова вуздечка на шиї зав’язана.

а кобила січе ногами, так січе, що вовк уже й про світ не тямить. а заєць стоїть за корчем, дивиться на ту роботу та й кричить вовкові.

як кобила вчуяла той крик, гадала, що то другий вовк, як пуститься тікати, а вовк на вуздечці за нею тягнеться.

що він не гепне об камінь або пеньок, то вона гадає, що він хоче на неї скакати, та ще дужче біжить. так з вовком аж у село забігла, просто до стайні.

господар дивиться: що за неволя? чи кобила теля вродила, чи що? підходить ближче, а то вовк за шию на вуздечці зав’язаний. не знати вже, чи був небіжчик, чи аж там йому кінця доїхали. досить того, що відтоді вже вовки ніколи зайців у куми не просять.

Що робить людину щасливою? (і варіант) у кожної людини воно різне. на мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям. щастя — це відкривати незвідане. першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. а якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! чехословацькі мандрівники зігмунд і ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей африки, америки, азії, європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. щастя — це відчувати красу рідної природи, як т. г. шевченко, п. г. тичина, і. с. нечуй-левицький, в. м. мабуть, велике щастя випало м. коцюбинському, коли він, мандруючи прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "тіні забутих предків". бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. я часто запитую себе: чи була леся українка щасливою? адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини. а пейзажі у ранніх поезіях павла тичини і "мисливські усмішки" о. вишні! глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. тому мені дуже подобаються з українських письменників м. чабанівський, а. малишко, д. панличко. їхні герої — великі правдолюби. але для щастя людніш цього замало. п. а. грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.на мій погляд, щастя кожної людини — знайти себе в труді. і тут на думку рядки з вірша т. шевченка "минають дні, минають ночі" не дай спати ходячому, серцем замирати і гнилою колодою по світу валятись. а дай жити, серцем жити і людей як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. пост закликає любити труд. людина в труді стає кращою, світлішою. тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. отже, головне щастя — це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. я встигла зробити ще зовсім мало. адже я тільки закінчую школу. житгя попереду. мене захоплює фізика. вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. і якщо вступлю до педінституту — буду найщасливішою людиною в світі. людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.