Напишите описание портрета тараса шевченка. буду !

Национальный герой украины. не знать его биографию стыд для любого, уважающего себя украинца.родился поэт 9 марта (25 февраля)   1814. местом его появления на свет было село моринцы (киевская губерния на то время). к несчастью тараса, родился он в семье крепостного, помещиком которого был энгельгардт. после 2 лет проживания в моринцах семья тараса григорьевича переехала в с. кириловку, где он и провел все свое тяжелое детство. «тяжелое», потому что его мать умерла в 1823г., когда тарасу шевченко было всего 9 лет. после ее смерти отец женился второй раз, причем его избранницей была вдова, у которой было трое детей. неудивительно, что она недолюбливала тараса шевченко и относилась к нему сурово, а порой и жестоко. единственным человеком, который относился к тарасу с пониманием и сочувствием, была его сестра, екатерина. но после того как она вышла замуж ее поддержка закончилась. в 1825 умирает отец, а шевченко только исполнилось 12 лет. началась взрослая жизнь, несправедливая и жестокая…   тарас шевченко с рождения любил писать и рисовать. в детстве он часто прятался в бурьяны и на маленьком клаптике бумаги сочинял стихи или рисовал. несмотря на то, что он остался сиротой, тарас григорьевич старался найти себе учителей. и находил. первым его учителем был дьячок, который любил выпить и не раз сек тараса из-за плохого настроения. несмотря на такую учебу, шевченко все-таки смог выучить грамоту. вторыми его учителями были соседние маляры, но они смогли лишь обучить тараса шевченка элементарным приемам рисования. после них шевченко стал пастухом овец, но недолго им был, так как когда ему стукнуло 16 (в 1829г.) его забрали в прислуги энгельгардта (изначально в роли поваренка, потом - казачка).  увлеченье живописью не проходило, а наоборот увеличивалось с каждой минутой. за эту страсть шевченко не раз получал «по шее» от своего хозяина. устав лупить тараса и заметив у него талант к рисованию, энгельгардт отдал его на обучение к мастеру живописи, ширяеву. именно там шевченку, удавалось (когда удача) срисовывать статуи в летнем саду и посещать эрмитаж. однажды, срисовывая очередную статую, тарас шевченко познакомился с и.м. сошенком. это знакомство сыграло огромную роль в биографии тараса шевченка. ведь именно сошенко он познакомился венециановым, брюлловым, жуковским. эти люди и выкупили шевченко у помещика энгельгардта. по тем временам это было целое состояние. и что б получить его получить брюллов нарисовал портрет жуковского. с графа вьельгорского был устроен частный аукцион, на котором продали этот портрет за 2500 рублей. именно за эту цену был 

Умене невелика світла кімната з приємними світло-сірими шпалерами. на усю стіну — величезне вікно, через яке до кімнати уранці заглядає сонечко. посеред приміщення — круглий стіл коричневого кольору, з вишуканим різьбленням, прикрашений червоними гвоздиками в керамічній вазі. біля столу — два стільці. навпроти дверей стоїть книжкова шафа, в надрах якого зберігаються справжні скарби — книги. ліворуч від шафи знаходиться ліжко, дерев’яне, невисоке, з різноколірними маленькими подушечками. біля вікна стоять журнальний столик, крісло і торшер. це мій улюблений куточок, тут я довгими зимовими вечорами читаю або малюю. пол застелений темно-червоним з винахідливими візерунками килимом. моя кімната затишна, привітна, світла.

На дуже далекій півночі, де зима панує цілий рік, було снігове містечко. і жили там невеличкі снігові люди. а чому снігове? бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки. так і жили снігові люди у хатинках зі снігу. та їм зовсім не було холодно. щоб зігрітися, вони пили тепле какао. а вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх. для цього дід мороз, який жив неподалік, присилав їм в’язанки дрів. а снігові люди у знак подяки дідусю робити подарунки для дівчаток і хлопчиків. вони навіть влаштували собі велику майстерню. саме тут снігові люди виготовляли смачний шоколад, робили кумедних плюшевих ведмежат і машинки на ключиках. так тривало багато років, доки одного разу напередодні нового року не трапилась біда – дід мороз захворів. і не просто захворів, а взагалі залишився без сил. а сталось так тому, що діти забули про новий рік і не написали листів з бажаними подарунками. тому в сніговому містечку скоро зник вогонь, а майстерня припинила роботу. снігові люди не знали, чим діду морозу. аж поки одна маленька снігова дівчинка не порадила зробити багато сніговиків і відправити їх по всьому світу, щоб ті нагадали малюкам, хлопчикам і дівчаткам, про новий рік, діда мороза і подарунки. мешканці міста працювали кілька днів. вони зліпили стільки сніговиків, що через добу на подвір’ї кожного будинку була своя снігова баба. наступного ранку, коли дітлахи вибігли гуляти, вони були у захваті. адже всі забули, що свята наближаються. час писати діду морозу листи з проханням про подаруночки! ось так дівчатка і хлопчики згадали про новий рік. а посланців діда мороза – білих сніговиків, вони оберігали до самої весни. а в сніговому містечку життя продовжувалось – люди жили в будиночках зі снігу, пили тепле какао і робили іграшки. так, мабуть, і зараз відбувається.