Поділити текст на репліки та розставити пропущені розділові знаки. вкажіть репліки та слова автора бабуся і внучка сидять на кухні у наш час музика була набагато молодійніша пригадує бабуся онучка спочатку дивується а потім пояснює бабусю це ж міусер працює

Бабуся   і внучка сидять на кухні:                                                                                       -у наш час музика була набагато мелодійніша, .- пригадує бабуся.                     онучка спочатку дивується,а потім пояснює:                                                                   -бабусю, це ж   міусер працює.                                                     

знання відкривають людині вікно у світ, можливість займатися улюбленою справою, добитися бажаного. прагнення до знання – одна з основних рис людини. ще в давнину людина прагнула пізнавати навколишню природу. спочатку це була практична необхідність – потрібно було добувати собі їжу, захищатися від диких тварин. і люди почали вивчати світ, в якому вони жили. перші знання мали дуже велике значення для людства. так, без календаря було неможливе землеробство, а винахід вогню змінив багато чого в житті первісних людей: вони навчилися готувати їжу, виплавляти метали, охороняти своє житло.

в цей же час було закладено початок більшості сучасних наук. у першу чергу розвивалися природничі науки, які мали практичне значення для життя людини – ія, фізика, біологія. крім того, людям завжди було цікаво знати про самих себе – ці знання потрібні, зокрема, для лікування хвороб. людина живе в суспільстві і підкоряється його законам. закони взаємин між людьми описують гуманітарні науки: література, суспільствознавство, право. люди завжди прагнули знати про своє минуле – так з’явилася історія. ці знання часто бувають дуже корисні: досвід наших предків є і в сучасному житті.

Рассказ надо? вот десь далеко-далеко, що лиш слово домове, 

десь глибоко-глибоко в стародавньому дні,  обізвався твій голос, моє місто-любове,  твоє ніжне крило пролітає в мені.

в цьому нашому світі, у плинкім нощеденні,  в цьому нашому світі, де доля терпка,  моє місто-любове, нам з тобою священні  і світанок данила, і вечір франка.

доки сняться нам сни, доки сняться нам ріки  і марнота марнот по душі не снує,  моє місто-любове, дорогі нам навіки  ті, хто десь за тобою, ті, хто зараз тут є! ii

на маленькій планеті у великому лузі  сходить вечір на сине, на сизе й сумне.  на шовковому вальсі, на блакитному лузі  як давно і недавно ти любила мене.

як раптово в хвилини блакитношовкові, —  іще рух! іще крок! іще подих грози! —  зацвіли твої пальці першим цвітом любові,  зацвіли твої очі першим цвітом сльози…

відчорніли в саду переспілі пасльони,  ззимували сніги ув обійми ріки…  та порожні мовчать на цепах телефони,  та над ними порожні летять літаки…

на маленькій планеті у великому місті  сходить вечір на синє, на сизе й сумне.  на сивавих дощах в сполотнілому листі  як далеко-давно ти любила мене…