Перебудувати речення, замінивши виділені слова вигуками. 1) хтось у куточку раптом почав (хіхікати 2) за вікном (затьохкав) соловей. 3) 3 кімнати чулося голосне (охання). 4) різке (нокання) візника підняло на ноги весь будинок. 5) десь за лісом глухо (бамкали) дзвони.

-ги

2)-тьох,тьох

3)ох

4,)но  но

5)бум,бум!

Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. ії поважають та цінують в європі, та й в усьому світі. сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники.я думаю, це буде країна насамперед без страху. де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. де люди ходять вільно та дихають вільно. де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. і просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»! а майбутнє україни у моїй мрії прекрасне. і люди в ній прекрасні   – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують.   культурне та мовне розмаїття в україні майбутнього не сприймається як проблема. яка ж це проблема? це – дар божий! це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! у когось в країні немає такого багатства, а в нас є! в україні майбутнього кожна людина поважає себе та інших, вона легко може перейти на мову сусіда , вона хоче навчитися мові співбесідника, підтримати розмову. і так само робить сусід – він вважає собі за честь говорити на мові друга …і я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде. мабуть, тому наша країна бідна та має купу проблем, що більшість наших людей, особливо літніх, завжди кажуть: «а далі буде ще гірше», «ой, а що ж буде далі? ». просто руки опускаються, коли таке чуєш. а якщо сподіватися на краще та діяти теж на краще, то і майбутнє  нашої країни стане набагато кращим! корисно хоча б просто заспівати: «усе буде добре для кожного з нас! », як популярний музичний гурт «океан ельзи. та вселити в людей оптимізм та віру в майбутнє.

  досить важливу роль у житті кожного підлітка у наш час становлять інформаційні технології, а саме : комп’ютери, телефони, gps-навігатори, плеєра та ін. але не кожен замислюється над мінусами цих новинок. радіо-магнітні хвилі сильно впливають на ритм серця і тиск. а щодо комп’ютерів, то у більшості молоді, ігри викликаютьи тотальну комп’ютерну залежість.    розглянемо ж детальніше останнє питання. зазвичай, залежність до розваг, а саме комп’ютерних ігор, виникає від недостачі спілкування із своїми однолітками, батьками, близькими. підліток шукає вихід у так званих онлайн-розвагах, а вони ніколи йому не відмовляють. ось тут і починає виникати хвороба, яка за лічені дні переростає у хронічну форму. тепер людина відчуває відчуття депресії, роздратованості і порожнечі, коли поряд немає «електронного друга».    прикрим є той факт, що офіційно така хвороба як «комп’ютерна залежність» існує, але вона заслуговує не меншої уваги ніж проблема наркотиків і алкоголю в сучасній україні. адже під її впливом людина стає замкнутою у собі, з часом деградує і сильно відстає від своїх однолітків як інтелектуально, так і фізично. я вважаю, що уже настав той час, коли влада не тільки повинна дивитись вперед і вгору, кричучи про економічний і політичний ріст держави, а й оглянутись назад і вниз, подивитись на своїх нащадків, підростаюче покоління людей, яким зараз так гаряче будують країну.    пора міняти менталітет, адже, як мені здається, ми вже забули ким ми були, і якими стали, задля кого лилася кров козача у дніпро, задля кого гинули міліони, задля покоління деградованої молоді? чи задля групки комп’ютерних геніїв? невже науково-технічна революція здатна змінити народ, який формувався тисячі років, можливо не завжди розумно, але все ж не стояв на місці. а що ми зараз бачимо? поворот на 180 градусів? люди почали боятися переступити через «не можу». адже тільки коли ми перевершуємо самого себе, ми починаємо по-справжньому жити. я не маю на меті нічого поганого, щодо науково-технічного прогресу: комп’ютеризація, мобілізація, машиноустанкування - приносить користь людству, але все ж потрібно направляти молодь у правильному руслі.    відомий французький психолог і філософ бернард вербер в одному із свої творів сказав досить цікаву річ: «новий спосіб ведення війни: отруїти кров дітей». ось це ми зараз і бачимо в сучасному суспільстві. новинки, які так манять, отруюють мозок людини. яскравим прикладом є «аудіо-наркотики» про, які ми недавно так багато почули. вони руйнують нервову систему, яка від швидкого темпу життя у нас і так розкатана, і ведуть до повної деградації особистості за досить короткий час. це є досить важкою проблемою над якою потрібно уже зараз задуматись.    звичайно ж бажань, як і спокус - дуже багато. але потрібно відокремлювати ті, які принесуть користь тобі і твоїм нащадкам, і донесуть твій досвід наступним поколінням. адже зараз постає проблема, в якій йдеться про створення більш розвинутих систем штучного інтелекту, що здатні не тільки виконувати певні операції, а й відчувати і мислити на рівні з людиною. чи не призведе це до занепаду і знищення людської раси, як такої - ми не знаємо.    та ми повинні знати, що тільки там буде світле майбутнє і процвітання, де буде здоровий глузд й ідеї, де не буде три гетьмани на 2 українця, де національні інтереси будуть збігатися з державними, де науково-технічний прогрес і новітні технології будуть багатством цивілізації, а не одним із чинників її знищення. і не потрібно після нас ні потопу, ні війни. потрібна просто маленька дорога до едему.