Зміни слова так , щоб у корені відбулося чергування приголосних звуків: дорога, щука, берег, рука, книга, муха

Дорога-доріжка щука-щучка берег-бережок рука-ручка книга-книжка муха-мусі или как в предыдущем ответе

Звук [й] - завжди м’який. в звукових схемах (або моделях)  позначається двома рисочками наприклад: 1)майорить : в цьому слові літера -й-, а  звук  [й]  -  м’який. з цього маємо: - 0 = 0 - 0 = 2) юнак: хоч в цьому слові і немає букви - й-, але як звук  є. тобто  -ю- стоїть на початку складу і позначає два звуки [йу]. звідси маємо: = 0 - 0 - (де =  [й], а 0 - це голосний звук [у]) доречі, в транскрипції позначається як [й], крім слів коли пом’якшує попередній звук (наприклад лютий, л - м’який (пом’якшений звуком [й],  у - голосний наголошений,  т- трердий приголосний, и - голосний ненаголошений, й - м’який приголосний)

Художній ранок.  в шматочок вікна, не запушених морозом, і не дізнаюся лісу.  яке велике спокій!   над глибокими, свіжими снігами, що завалили хащі ялин, синє, величезне і дивно ніжне небо.  такі яскраві, радісні фарби бувають у нас тільки вранці в афанасьевской морози.  і особливо гарні вони сьогодні, над свіжим снігом і зеленим бором.  сонце ще за лісом, просіка в блакитний тіні.  у коліях санного сліду, сміливим і чітким півколом прорізаного від  дороги  до будинку,  тінь  зовсім синя.  а на вершинах сосен, на їх пишних зелених вінцях, вже грає золотистий сонячне світло.  і сосни, як корогви, завмерли під глибоким небом.  науковий   реформа орфографії 1918р.  наблизила лист до живої мови (тобто скасувала цілу низку традиційних, а не фонематических орфограмм).наближення орфографії до живої мови зазвичай викликає і рух в іншому напрямку: прагнення зблизити вимова з орфографією ..  проте вплив листи контролювалося розвитком внутрішніх фонетичних тенденцій.  тільки ті  орфографічні  особливості зробили сильний вплив налітературну  вимову.  які розвиватися російської фонетичної системи за законом і.а.  бодуена де куртене або сприяли усуненнюфразеологізмів  у цій системі   при цьому, треба підкреслити що, по-перше, ці особливості були відомі наприкінці х i х ст.  і що, по-друге, їх і зараз не можна вважати повністю перемогли у сучасній російській  літературній  вимові.  з ними конкурують старі  літературні  норми.