Скласти розповідь на тему "шануй батька й матір свою" будь-ласка

    після перших 3-х заповідей бога , які він заповідав для своєї слави, пошана до батьків - перша заповідь з обітницею, яка є беззаперечною умовою для благословення богом нашого життєвого шляху. «діти, - слухайтеся своїх батьків у господі, бо це справедливе! «шануй свого батька та матір» - це перша заповідь з обітницею, - щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній! »(єфес.6: 1-3)     родина – суспільства. якість сімейних відносин характеризує державу.     батьки - це дар від бога, наші заступники, яким господь довірив опіку над нами.     є три складові пошани до батьків: слухняність, любов та почесть. ми маємо поважати, шанувати, малитися і благословляти батьків, не залежно від їх рівня, статусу і статку.     господь карає за неповагу та хулу на власних батьків. «…хто проклинає батька чи свою матір, той конче буде забитий.»(вих.21: 17), «…хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий»(вих.21: 15), «хто батька грабує, хто матір жене? – це син, що застижує та осоромлює, - перестань же, мій сину, вчитися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання! »     діти повинні мати вдячне серце перед батьками за фізичне народження, за опіку, за покладену ними жертву заради нашого зрощення та виховання.     після бога - батьки є найближчими та найціннішими особистостями для нас, тому ми маємо любити їх, ві усю належну честь, увагу та пошану.

Твір на тему бабусині пиріжки (твір-опис процесу праці за власним спостереженням) я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. але найбільше мені спостерігати за випіканням пиріжків. у неї якесь особливе ставлення до хліба. мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.  отже, бабуся господарює на кухні. тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. для неї головне — спекти смачні пиріжки. очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. а руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.  спочатку бабуся замішує тісто, в нього дріжджі, яйця, цукор, масло, борошно, молоко. вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. вимішане тісто кладе у дерев'яну діжу, щоб підходило. вона каже, що у дерев'яній діжі тісто пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. поки тісто підходить, бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні, мак. від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту, але вона на це не звертає увагу. вона не стомлюється, бо хіба ж можна втомитись від улюбленої справи?   мені подобається спостерігати, як росте тісто у діжі, а іноді аж вилізає звідти. ось тісто вже готове. бабуся виробляє невеликі формочки пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. треба почекати, щоб пиріжки підійшли. потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем і ставить їх у піч. перед цим піч витоплена до певної температури. закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. ось тепер вона може трошки відпочити. я так люблю ці хвилини. моя бабуся лагідно посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й пісню співає. і таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. і от прийшов довгоочікуваний час. бабуся бере лопату, дістає нею листи. на столі, застеленому білою тканиною, вона викладає пиріжки. накриває їх теж біленькою тканиною. я завжди дивувався, для чого це? але моя втіха, моя бабуся таємниче мені шепоче: "не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають, відпочинуть". так воно і є. пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до себе.  урочиста хвилина настала. вся сім'я сідає за стіл. на центральному місці — наша бабуся. ми чекаємо, поки вона візьме першою пиріжок, а тоді вже вся наша родина. справжнє задоволення — їсти ці пиріжки. вони виготовлені найдорожчими у світі руками — бабусиними. ці пиріжки нам силу, розум. мені дуже подобаються пиріжки, випечені бабусею. мені завжди хотілося готувати так, як моя бабуся.  честь і хвала рукам, що пахнуть хлібом. низький уклін вам, моя бабусе. 

Єбагато хороший та цікавих професій,але мені довподоби співачка, я дуже хочу нею стати вона неповторна і у неї різноманітне життя! у мене навіть є плакати відомої спі це мій кумир я дуже хочу бути схожою на неї.завжди виступаю на сцені, співаю там   мені аплодують,ті люди які дивляться та   підтримують мене думають,що я в майбутньому стану зіркою естради.але щоб здійснити цю мрію потрібно добре вчитися,наполегливо працювати, докласти багато зусиль для того щоб вона   стала реальністю і йди до своєї мети.отож, я буду наполегливою і здійсню свою мрію: ,,я стану співачкою"