Запиши звукову будову речення. дружба - як дзеркало: розіб єш, не складеш.

[д р у ж б а   -   й а к     дз е р к а л о   :   р о з' i б й е ш   /   н е     с к л а д е ш   //]

 

- и :   не знаю как обозначается!

удачи

 

Поснідавши, гнат узяв сокиру і подався на двір. займався пишний січневий ранок.  золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоно-синім полум’ям. на небі з’явилося сонце, мов здорова червона діжа. гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. було чути стук сокири. господиня хати настя помила посуд після обіду та, поприбиравши в хаті, настя взяла біле шитво, сіла на лаві під вікном і заходилась вишивати сорочку. в хаті було затишно, чисто та гарно, як у квітничку. з білих стін дивились гарні боги, обвішані рушниками. чепурний комин білів, аж сяяв. долівка була гладенька та жовта. веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо. настя була щаслива, любила своюисправил ошибки.

Слід сказати, що головний герой цього оповідання вийшов у письменника таким собі типовим образом лінькуватого заможного селянина, якого не цікаве нічого, крім особистого благополуччя. павлусь – основний персонаж твору, ріс залюбленим и зніженим. його навіть не випускали з хати, бо боялися, що восени та взимку він перегріється, а весною і влітку сонце напече йому голову. виріс він лінькуватим парубком, який нічого не хотів робити, лише їв та спав. усі односельці вважали павлуся щасливим, але, на мій погляд, це не щастя було, а звичайна вдача. і якщо з павлусевими помічниками щось би трапилося і він втратив усе своє багатство, він вряд би вижив, бо жодного дня не працював і навіть не знав, яким трудом досягається гарний добробут.