осінь - золота пора року. недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
сонечко обігріває все менше землю. приходять перші заморозки.
восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . в першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … падає , падає листя
листя в саду мерехтить.
жовте , яскраво-вогнисте
тихо за вітром летить… . »
мені також подобається спостерігати , як з дерев плавно
пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. а як тільки пахне це опале листя! грибами, пеньками,
та й самою осінню!
напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
та все ж таки як тільки гарно восени!
lezzzzka5510
01.11.2020
Лумачний словник ожегова дає таке визначення дружби: «дружба – близькі відносини, засновані на взаємній довірі, прихильності, спільності інтересів». я думаю, що це визначення дуже вірне.я вважаю, що друзями можуть називатися лише ті люди, поруч з якими людина стає сама собою. у суспільстві цих людей вона не боїться показатися смішною, дурною, нецікавою. тому що друзі – це ті люди, які приймають тебе таким, який ти є. ще мені б хотілося помітити , що найбільш тривалі шлюби побудовані, як мені здається, на дружбі. справа в тому, що стан закоханості часто проходить, йде гострота почуттів, і шлюб в такій ситуації опиняється під загрозою. але союзи, в яких після пристрасті залишається міцна дружба, як правило, зберігаються
осінь.
осінь - золота пора року. недарма в народі її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою. адже саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і в садах . після довгих клопітких робіт одержують щедру винагороду від природи за свою працю.
восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори: червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.
сонечко обігріває все менше землю. приходять перші заморозки.
восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.
про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . в першому класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:
« … падає , падає листя
листя в саду мерехтить.
жовте , яскраво-вогнисте
тихо за вітром летить… . »
мені також подобається спостерігати , як з дерев плавно
пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на
землю. а як тільки пахне це опале листя! грибами, пеньками,
та й самою осінню!
напевне тому, що я народилася восени - це і є моя
найулюбленіша пора року. вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.
та все ж таки як тільки гарно восени!