Розповідь про процес праці в художньому стилі

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. її рухи красиві та віі, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я спостерігаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.моя мама олена дуже любить вишивати. раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. голка в маминих руках просто літає! мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. в неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. у цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми. коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.

Був суботній ранок, батьків не було в дома. з кімнати вибіг мій маленький двоюрідній братик. -мама сказала, що ти будеш сидіти зі мною, поки вини всі на линку,-пролепетав своїм беззубим ротиком донік. я приречено подивилась на стелю. а як же похід в кіно з подругами? донік тим часом вже встиг скиніти зі столу мою улюблену шкатулку. я щоб хоч якось його зайняти дала молому свою стару розфарбовку. трирічній дитині нова забавка і він прийнявся до роботи.донік старанно вималбовував білку зеленим кольором. його не рівні штрихи робили її схожою на монстрика .потім він взявся за кота що виходив набагато краще кот був сірий і малий дуже старався підмальовуючи штришокдо штришка.але зовсім скоро йому набридла ця забавка і малий просто замалював все

Язнаю сейчас напишу (извините что я это пишу) еревірені відповіді нашими експертами дає гарантію його правильності.з кожним роком людство все далі й далі робить більше технологічних відкриттів, які охоплюють світ дуже швидко. смартфони, телевізори, комп'ютери - все це зараз звична річ. проте, колись цього всього не було, а присутність в домі чорно-білого телебачення було проявом заможності людини. але з цим всім мизабуваємо про нашого доброго друга, книжку. цікаві історії та пригоди, незабутні враження, купа емоці ох. а зараз вона стоїть десь на полиці, давно забута. так, це печально. але на мою думку, порівнювати інтернет, тобто технології, з книгою не потрібно. адже прогрес людства - річ, від якої не дітися. і тому осуджувати її не  правильно. а якщо вже і є такі особистості, які потерпають від запаху книги, завжди можуть знайти її у бібліотеках, які, я впевнений, будуть жити вічно.  тож, давайте любити книгу і не осуждувати технологічний прогрес.    вот )

Центральна вулиця києва, що проходить поблизу місцевості, де багато років тому володимир великий охрестив свою сім’ю, носить назву хрещатик. імовірно, саме ця подія і дала назву легендарній вулиці. проте існує й інша версія щодо походження назви від місцевості з численними перехресними ярами (хрещатого яру). сучасний хрещатик завдовжки всьго 1,2 км, а ширина цієї вулиці на окремих ділянках становить майже 100 м. при чому її поїжджа частина сягає 24 м, а по обидва боки хрещатика колони із дерев, які ніби захищають широкі (14м) тротуари. зліва уздовж хрещатика сланозвісний бульвар з каштанами, що неймоірно прекрасний у травневі дні: дерева пишно розквітають і наповнюють вулицю солодкуватим п’янким запахом. хрещатик почав функціонувати як вулиця на початку xix ст. спочатку була забудована територія в районі сучасної площі європейської. забудовувалася здебільшого права сторона аж до вулиці прорізної. на хрещатику в той час будувалися в основному житлові будинки, крім першого театру – садиби у києві. тому і вулиця певний час іменувалася театральною. на кінець xix століття робудова вулиці сягала вже бессарабської площі. а до 1869 року вона називалася хрещатицькою, лише згодом її перейменовано в хрещатик.