4речення з прямою мовою ( обов'язково із літератури)

Виписати з літератури 4 речення з прямою мовою пропоную такі: 1. цар подумав: "щось тут є" (д. павличко "притча про жінок") 2.  я прощаюся з літом, і воно мені каже: "прощай". (ліна костенко).  3.  і послав він послів, і сказав до них: "ідіть, запитайте ваал-зевува, екронського бога, чи ви́дужаю я з своєї цієї хвороби? " (і. огієнко (переклад)  "біблія") 4.  "не виженуть же", - подумав він. (гр. тютюник "вир")

ответ:

головні та другорядні члени речення

головні члени речення — це підмет і присудок.

підмет  — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання  хто? що?   підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (на землю глянули тихі  зорі), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (лиш  боротись  — значить жить! .  «три»  у щоденнику виглядає не дуже симпатично).

присудок  — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання  що  робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?   присудок завжди пов’язаний із підметом. він найчастіше виражається дієсловом (ліс  дрімав  у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (вірний приятель — то найдорожчий  скарб).

другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.

додаток  — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (стали їсти  кашу. з’їли  все, що було  в буфеті).

означення  — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання  який? чий? котрий?   (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та  скільки?   (лише в непрямих відмінках). означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (кубло  змії,  русалчине  волосся писав на склі мороз-поет).

обставина  — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету, спосіб, умову) і відповідає на питання  де? коли? чому? з якою метою? як?   та ін. обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (уранці  (коли? )  йшли(як? )  бадьоро,  швидко,  легко: вітер дув  (як? )  збоку, а не  ).

 

ответ:

природа буває жива та нежива. жива природа - люди, тварини, рослини, гриби, бактерії, віруси. нежива природа — сонце, місяць, зорі, повітря, вода, гірські породи, ґрунт.

жива природа не може існувати без неживої. усім живим організмам потрібні сонце, повітря, вода. жива природа постійно впливає на неживу. так, зелені рослини насичують атмосферу киснем і очищують її від вуглекислого газу. рослини необхідні для життя тварин, а тварини, в свою чергу, впливають на життя рослин.

для чого потрібна природа і що вона дає людям? природа чарує своєю красою. поглянь довкола: ти побачиш пишні троянди, пухнасті кульбаби, тендітні дзвіночки. прислухайся: почуєш спів солов'я, кування зозулі, плескіт моря і шум лісу.

людина – теж творіння природи, але особлива, розумна істота, тому повинна дбайливо ставитись до природи, охороняти її, вивчати її закони.

людина – це єдина істота, яка перетворює світ природи й утворює свій особистий світ. світ людини – це світ предметів, створених її працею. саме людина активно перетворює і свідомо змінює природу нашої планети. але це втручання має бути продумане, з урахуванням законів розвитку природи, щоб не викликати загибелі рослин і тварин, забруднення води, повітря, обміління річок, зменшення лісових масивів і т. ін. людству необхідно завжди пам’ятати, що природа – наш спільний дім. і від того, як його оберігають, залежить здоров’я всіх його мешканців.

объяснение: