:визначте , до якої чатини мови належать слова і чи може частка не вживатися в цьому разі окремо. нескорений, неорганізований, нездійсненний, недоторканий, нескінчений, нефарбований.

Частина мови прикметник, а не пишеться разом)) думаю це тобі

                                                  "потрет мого друга" я намалюю свого друга так,спочатку я почну с голови.в мого друга голова кругла.потім я намалюю обличчя і волосся.волосся русяве,а личко ніжне-ніжне,як у немовляти! очі сірі,носик крипатенький,губи гарненькі не сухі,а ще рожеві щоки,як полунички.потім намалюю тіло.тіло худеньке,руки тоже,і так само ніжки.я намалював друга,як тільки міід щирого серця!

Жив метелик білий-білий, навіть крихітної риски кольорової не мав він на крильцях. та й не знав, як йому свої ті крильця кольоровими зробити. навкруги метелика все тоді буяло барвами яскравими – квіточки та сонце було жовте, ліс – темно-зелений, небеса – блакитні, хмарочки - рожеві. в захваті метелик той на усе дивився, які дивні навіть є в його друзів крильця, яке дивне є на них візерунків море, гама кольорів яка. від усього цього ще сильніше бідний наш сумував метелик, сидячи самотньо вдень на листку зеленім. бідоласі квіти всі щиро співчували, конюшина, шавлія та розкішні маки, волошки, шипшина, золотий та ніхто не міг йому чімсь . фарби кожна квітка мала рівно стільки, щоб лише їй нею гарно офарбити свої власні стебла й власні пелюстки, та і на стебельцях ще всі оті листки. от сидить біленький наш якось собі вранці на маленькій польовій, як сніжок, ромашці обіцяв усім деньок зранку бути гарним, та не звісно звідкіля узялися хмари. кількох крапель дощових було, друзі, з лишком, щоб промокли наскрізь ті білосніжні крильця. тож, сховавшись від дощу під сухий листочок, посинів від холоду бідолашка зовсім. та недовго дощик цей хмари проливали, сонечко засяяло, все аж заблищало. дощові краплиночки, як оті алмази, на гіллях дерев, кущів барвами заграли. вийшов з-під листка тоді крихітка метелик: хай підсушить сонечко мої крильця. в небі він побачив райдугу. - яка ж вона гарна! треба ще й у райдуги запитати фарбу, - вирішив метелик враз, та й розправив крильця. і ось тут побачив він, що вони не білі, що на них є кольори, навіть всі відтінки. візерунки різні є. крильця мов картинки! райдуга всміхається щиро до малого. ну, а він із радощів облетів довкола, та й піднявсь до неба, кажучи “і” за чудові ті свої й різнобарвні крила.