Яким може бути сонечко? кроме ласкаве, жовте, кругле, яскраве.

ответ:

кожна дитина мріє мати свою тварину. і батьки часто приносять її у домівку, сподіваючись, що завдяки тварині легше буде виховати в дитині відчуття відповідальності, бажання й уміння піклуватися про ближнього. проте стає сумно, коли жива істота перетворюється на щось середнє між предметом інтер'єру і живою іграшкою. граючи з тваринами, діти часто роблять їм боляче, на що відразу отримують відповідну реакцію: кішка може подряпати, собака — вкусити. я дуже люблю іх тваринок. і ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня зірочкою. кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками у мого кошеняти. найбільше зірочка любить гратися з паперовим метеликом. я дуже люблю свою зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.

объяснение:

думаю что правильно, но не обещаю ；)

тарас шевченко

(1814—1861)

тарас шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. моринцях звенигородського повіту київської губернії (тепер черкаська область) у родині кріпаків григорія і катерини шевченків. батько тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. досить пророчим виявився батьків заповіт: "синові моєму тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені нічого не ". коли тарасові було два роки, родина переїхала до села кирилівка (керелівка). пізніше т. шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме кирилівку, говорив, що тут він і народився (про себе, малого, і про батьківську хату в кирилівці шевченко згадував у повісті "княгиня").

у 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати тараса.

батько одружився вдруге з терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. з того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці петра богорського. у 1829 р. тарас став служником-козачком пана енгельгардта, згодом переїхав з ним до петербурга. у 1832р. пан віддав шевченка до живописних справ цехового майстра ширяева (здібності до малярства виявилися в тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). хоч від жорстокого маляра тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. хлопець чимало малював з натури. одного разу, перемальовуючи статуї в літньому саду, шевченко зустрів земляка — художника і. сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (к. брюлловим, в. григоровичем, оі венеціановим, в. жуковським, є. іребінкою).