Діалог на тему( хотівби чи( не хотів )би потрапити в місто де всю роботу за людей виконують роботи

- гей,петре,а чи хотів би ти потрапити в місто,де всю роботу за людей виконують роботи?

- ні,тому що що бтоді робили б ми?

- нічого.лежали на дивані і відпочивали б!

- а від чого нам відпочивати,якщо ми нічого не робимо*

- різниця,просто лежали б і все.

- ні,це було б нудно.та і взагалі навіщо це нам?

- не ,добре,тепер я з тобою згоден.

Настала осінь. повітря стало прохолоднішим. люди стали одягатися тепліше.  трава потемніла, пожовкла.листя на деревах почало сохнути і опадати на землю, вкриваючи її теплим килимом. лише ялинка залишилася зеленою, як влітку. небо вкрилося темними, сірими хмарами. пташки засумували, затихли, лиш де-не-де чується їх спів. маленький горобчик попросив у вітерця: "братику, ти високо літаєш! поклич   сонечко, нехай ще трішки погріє землю".вирішив вітерець . подув він на небо,хмарки розсунулися,  розлетілися і вийшло сонечко.пригріло сонце і все навколо ожило,защебетало, заспівало і на душі стало радісно.

Був звичайний день. вчителька молодших класів пішла до банку по кредит і зустріла свого учня. вчитель: ганно,доброго дня. ти мене пам` ятаєш? ганна: марина василівна? хіба це ви? вчитель: так, постаріла мабуть? ти тепер у банку працюэш? ганна: так,вже 10 років тут.  вчитель: розкажи, що в тебе змінилось в  житті? ганна: я вийшла заміж,народила двох дітей. нещодавно приїхала з польші. у мене там брат живе,їздила в гості. а ви як? чому прийшли до банку? вчитель: донька моя заміж виходить,потрібні гроші на весілля. пришла брати кредит. ганна: та ви що? я позичу стільки,скільки треба. вчитель: дякую,ганно. хай щастить тобі. а я піду до дому,треба ще обід готувати.  марина василівна пішла до дому, а ганна ніяк не могла повірити,що зустріла таку рідну людину.