Розтавте розділові знаки: довженко найсучасніша людина серед митців кіно. кінематограф світу мав би вже давно заснувати найвищу премію його імені, бо, по суті, всі режисери його учні. довженко найніжніший син україни. він був хворий красою з великої літери. і всю історію свого народу бачив і показував через красу. він завжди боявся, щоб образи й характери не підмінювалися а драматургія субординацією. довженко шаленів від думки що ми народ упосліджений, не здатний опам’ятатися, пригадати свою історію. він народився й жив для добра та любові. «у красі більше глибокої істини, ніж в одній лише голій правді. істинне те, що прекрасне». це його безсмертні слова (за м. костенком

  довженко - найсучасніша  людина  серед  митців  кіно.  кінематограф  світу  мав  би  вже  давно  заснувати  найвищу  премію  його імені, бо, по  суті, всі режисери - його учні.       довженко -  найніжніший син україни. він був хворий красою з великої літери. і всю історію свого народу бачив і показував через красу. він завжди боявся, щоб образи й характери не підмінювалися , а драматургія   -субординацією.       довженко  шаленів  від  думки , що  ми - народ  упосліджений, не здатний опам’ятатися, пригадати свою історію. він народився й жив для добра та любові. «у красі більше глибокої істини, ніж в  одній  лише  голій  правді.  істинне  те, що  прекрасне». це - його безсмертні  слова 

Улісі  день був сірий і похмурий, такий сірий, що плакати хотілося. низькі  хмари повзли над землею. нудний лежав переді мною краєвид. я йшов  і йшов, а окові ні на чому було   відпочити.  нарешті я увійшов у невисокий молодий лісок. попрямував зарослою  та вузькою стежкою. навколо стояли осики. серед їх червонястого листу  жовтими плямами виділялись берези та зеленіли дуби. стежка спустилася у яр. тут біг струмок з коричневою, немов густий чай, водою.  глухо й безлюдно було тут. я перейшов струмок по поваленому дереву.  за яром ліс став зовсім густий. стежку оточували джунглі з сухої кропиви та ожини. незабаром з’явилися кущі здичавілого бузку. серед дерев  заманячили колишні грядки. значить, людина десь неподалік.  я ледь видерся з гущавини на маленьку галявину. тут стояв надійно  захований будинок.  дім мав кам’яний ґанок та дерев’яні колони, які колись давно були,  мабуть, пофарбовані у білий колір. будинок нахилився, як смертельно  поранений, ніби ось-ось упаде. дах був зелений, товстий від пухнастого  моху. могутні лопухи майже закривали двері.  я зазирнув у сіре віконце. хата здавалась похмурою й занедбаною.  одно слово, хатинка на курячих ніжках. бракувало хіба що баби яги.

Знання-це найбільший скарб. багатство, скарб, дорогоцінні для різних людей ці слова означають різне. що може цінитися дорого? гроші? для окремої людини, це, може, й так, а для людства в цілому? як на мене, для людства і цілому немає нічого ціннішого за знання. бо знання - це те, що рухає прогрес, який є людству ставати більш досконалим. саме прогрес робить людство людством, а не натовпом. саме завдяки прогресу ми живемо у домах, а не у печерах. саме завдяки знанням ми можемо набути все інше. якщо б люди не прагнули до знань, ми б і людьми б не стали - залишилися б мавпами. таким чином, знання є найбільшим скарбом.