Сніжинки не просто , спускаючись на землю, вони то кружляють у танку від вітру, то мерехтять під світлом ліхтарів, а іноді, здається, сповзають із хмари і велично лягають на землю білою ковдрою. (якщо щось не так - пиши, перероблю. я не впевнена, що правильно зрозуміла завдання)
katar050419735
11.05.2022
1) перші сніжинки кружляють і тихо на землю. (по українськи) 2) первые снежинки кружатся и тихо на землю.(по )
qwe54344
11.05.2022
Умене була подруга маша. вона була не найкращою але дуже доброю та гарною. -привіт машо, сказала я зустрівши її по дорозі до школи. -привіт, аліно як справи? -все добре тут вибіг хопчисько і вихопив у мене картку. я навіть не встигла обернутися. а маша побачивши це, віддала свою куртку. я подякувала і ми пішли до школи. на наступний день мені озповіли , що маша застудилася і лежить вдома. я після школи зайшла до неї і сказала лише 5 слова -дякую,ти моя найкраща подруга. потім ми сиділи мовчки і пили чай. тоді я зрозуміла що найшла найкращу подругу!
patersimon1
11.05.2022
Читати в оригіналі, кілометрів із три, працював у бібліотеці, нависає наді мною, дивитися в очі, зазирати у вічі, я з тобою, ти зі мною, була в Одесі, колиска з ясена, говорити зі сватом, вітер із снігом, стукати у двері.
У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:
між приголосними: наш учитель, десь у хлібах кричав перепел; на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко); незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: сидимо у вагоні; після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник).
В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:
між голосними: У нього в очах засвітилася відрада (Панас Мирний); на початку речення перед голосним: В очах його жила надія; після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко).