Утворити займенники усяк - усяке, те - тее, та - ті - тієї таке -такої така на нім - на моему на на

та-тая

ті-тих

таке-такого

така-такої

на нім-на ньому

на моєму-на моїм

на твоєму-на твоїм

на нашому-на нашім

 

  твір      не      шукай      правди      в    інших    якщо у    тебе      її      немає  повноцінне життя кожної людини    не    можливе без спілкування з  іншими  . усі почуття ґрунтуються    на    відносинах між людьми і тим самим створюють характер самої особистості,    її    погляди та уподобання. з дитинства ми    шукаємо    друзів, людей, з якими нам цікаво і весело.  коли    ми дорослішаємо, поняття дружби набуває більш серйозного масштабу: обираючи собі друзів, ми звертаємо увагу    на    інтереси, погляди, принципи та моральність людини. потім з’являються однокурсники та колеги, і зі всіма ними    ти    будуєш якісь відносини, у яких ти хочеш якнайкращого відношення до себе. інколи ми стаємо занадто прискіпливі у виборі свого , забуваючи, ким насправді являємося ми самі. ми вимагаємо занадто багато від людей, хочемо їх поваги, довіри і щирості. та саме останній чинник часто стає причиною усіх людських конфліктів та неприємностей.  ніхто    не    хоче бути обманутим. усі    на    світі люди хочуть довіряти, і хочуть щоб їм довіряли. чи це можливо у сучасному світі? чи можливо сьогодні прожити чесно, без брехні та обману? більшість з вас подумки відповіло: ні. а хотілося б, чи    не    так? та спершу погляньмо самі    не  себе.  кажуть, людина притягує до себе таких самих людей, якою являється вона сама. запитаймо себе: чи я завжди говорив    правду  , чи завжди був щирим та відвертим зі своїми друзями, колегами чи батьками? я щиро сподіваюсь, що ваша відповідь    на    ці запитання буде стверджувальною. я сподіваюсь, але сумніваюся. то ж чи справедливо вимагати від людей щирості,    коли    сам говориш брехню? чи чесно картати їх за те, що    вони  сказали неправду,    коли      ти    теж    її    кажеш? чому ми хочемо жити зі світлим та відкритим поглядом,    коли    самі ж пускаємо порох комусь    в  очі? тому що    в    тих самих чужих очах ми бачимо найменшу скіпку, і    на  помічаємо колоди у своїх. тому що ми    не    усвідомлюємо, що самі є неідеальними, але підсвідомо свято віримо у це. тому що так побудований наш світ: вимагати і при цьому    не    відповідати своїм же вимогам.  чи можливо щось змінити? це питання я змушена залишити риторичним, адже, відверто кажучи, я можу лише зізнатися:     не    знаю. я    не    знаю, як створити світ і суспільство, побудовані    на      правді  , і чи можливо це взагалі. я думаю, що, як і у мене, у кожного з вас, шановні читачі, прослизнула єдина думка: потрібно починати з себе. як би банально    не  звучала ця фраза, але    вона    – це та сама    правда  , яку ми всі    шукаємо  .  якщо кожна людина хоча б у одному місті почне клопітку роботу у плані удосконалення самого себе, це місто стане моральною столицею країни, а пізніше, і усього світу. головне – вірити    в    майбутню перемогу    правди  над брехнею, бо віра підіймає людський дух і, навіть    в    найскрутніші часи веде його під руки до кінця, а інколи і несе його    на    своїх руках.  але якщо вам здається, що побороти брехню у світі і у собі неможливо, тоді згадайте мудрі слова нашого народу: «  не      шукай      правди      в    інших  ,    коли    у    тебе      її    нема».

  вот и опять после дождливой осени в наш город пришла зима. позапрошлой ночью выпал первый снег – белый и пушистый. он укрыл землю большим одеялом, насыпал сугробы, покрыл крыши домов. стоят неподвижные деревья в снежном уборе – красивые и нарядные, как в сказке. ставки и пруды сковало тонким льдом. большинство птиц еще осенью покинули наш город и улетели в теплые южные края. остались воробьи, снегири, голуби и вороны. теперь они бодро скачут по белому снегу, выискивая себе корм. зима – голодное время для птиц, поэтому их нужно подкармливать. я рассыпаю хлебные крошки и семечки у себя на подоконнике, и по утрам , как птицы их клюют. больше всех мне нравятся снегири с красными грудками, но они прилетают реже, чем другие птицы, а жаль.         зима – чудесное время года. правда, день заканчивается быстро, и темнеть начинает рано, но зато зимой весело. можно кататься на санках с горки, на лыжах и на коньках, играть в снежки, лепить снеговика. накатаешься, наиграешься, потом идешь домой – мокрый, замерзший, голодный и счастливый. а дома тепло и уютно, стоит нарядная елка, горят гирлянды огоньков. зима – это же время самых лучших праздников. новый год, рождество, колядки, масленица – сколько веселья, вкусностей и сюрпризов. в школе каникулы – целых две недели! а перед каникулами праздничный концерт, елка и конкурсы – все классы соревнуются, кто лучше. репетируем новогодние сказки, стихи, танцы и песни. рисуем и готовим стенгазеты, украшаем класс. учитель выдает табеля с оценками за первое полугодие, и если оценки хорошие, бежишь домой вприпрыжку, чтобы обрадовать маму и папу. а если оценки плохие – идешь медленно, потому что знаешь, что все каникулы проведешь за книгами. потому и не спешишь.         хорошее время года зима. кружатся снежинки в воздушном танце, иногда по вечерам завывает метель. с крыш домов свисают ледяные сосульки, а на окнах мороз рисует причудливые узоры. красиво все вокруг и торжественно. радуешься зиме и знаешь, что скоро настанет весна и все начнется заново.