Поставте потрібні розділові знаки між групою підмета і групою присудка.1. боротьба за мир найсвятіша справа (о. гончар 2. у дитинстві вимовлене слово яснішає через роки (в. коротич). 3. історія це святая святих народу (о. довженко). 4. хтось давно ще сказав, що спів то мова душі, то голос серця (панас мирний). 5. наче кулька в жонглера на вістрі наша куля земна (і. муратов). 6. ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна (м. коцюбинський). 7. кожному мила своя сторона (народна творчість). 8. найбільше добро в кожного народу це його мова (панас мирний).

1між мир і найсвятіша

Недалеко вже той час, коли я повинна буду обрати свій шлях у житті. уже зараз я замислююсь над цим і вибір свій уже зробила. я хочу стати вчителем. я тільки не вирішила ще — бути вчителем молодших класів чи навчати дітей рідній мові і бути учителем української мови і літератури.   учитель молодших класів — це перший учитель для кожної дитини. цю людину пам’ятають усе життя. бо це вона бере дитину за руку і веде в країну знань. вона вчить дітей читати, писати, рахувати. а ще навчає правил шкільного життя, спілкування з іншими людьми. у мене завжди виходило спілкуватися з дітьми. коли я виходжу на вулицю, до мене з усіх кінців збігаються діти різного віку. і з усіма я знаходжу про що поговорити, що порадити.   а ще мені подобається рідна мова, така співуча, ніжна. я багато читаю і мені все одно — російською чи українською. я однаково розумію обидві. але мені гірко чути, як іноді різні люди — і мої однокласники, і деякі дорослі — висловлюють презирство та зневагу до моєї рідної мови. не розуміють вони, навіщо треба вчити українську мову. і часто кажуть таке навіть українці! як же можна так зневажати себе, свій народ, своє коріння? адже якщо ми, українці, не будемо самі себе поважати, хто ж інший буде це робити. рідна мова — то коріння народу. без коріння всохне рослина, без мови зникне народ. а я цього не хочу! хочу, щоб люди знали рідну мову, пишались нею і тим, що вони українці. я їм , ставши вчителем української мови і літератури.

Великою проблемою в нашій країні і в усьому світі є ставлення до природи. люди вже не помічають навколо себе прекрасної природи, вони вирубують ліси, осушують болота, вбивають звірів, будують заводи і забруднюють природу. у багатьох країнах створено організації захисту природи, але це дуже мало, адже люди продовжують жорстоко знищувати природу, не усвідомлюючи того, що роблять. природа — це наше життя.  не буде природи — не буде нас. винищуючи ліси, будуючи заводи на цих територіях, люди думають лише про гроші та вигоду, а ні в жодному разі про природу, про красу, про звірів і навіть про своє нормальне майбутнє життя. я вважаю, що це ненормально, це жахливо, люди знищують природу, знищуючи себе. і ніхто не усвідомлює, що ми — частина природи. 1 якщо таке ставлення до природи не зміниться, жахлива неминуча катастрофа чекає на нашу землю, і в ній будуть винні саме люди. можливо, з часом люди зрозуміють, що вони роблять, але вже буде пізно, і ніхто не поверне нам чистого повітря, звірів, ліси, нашу рідну дорогу природу.