Науковий опис вашої улюбленої тварини

Янапишу только вместо укр и с точкой буду писать ы : моя улюблена тварина це кышка , я обожнюю ъх , вони дуже проворны та й ласковы вони мають стрункы лапы гостру мордочку та рызнокольорове забарвлення , я вважаю , що кышки  дуже хорошы мисливцы ! вони добре скачуть та быгають . (в мене самоъ э кышка за iм`ям ) вона дуже хороша . я обожнюю         поправляй как нужно я только основу написала : вресто i /ы , а вместо украинской йи/ъ

 

                    життя є молодість, труд і любов. молодість, як дивовижний рубін, мусить горіти на серці. усе життя людина лише шліфує грані своєї молодості. на заході днів вона засяє нестерпучим блиском. і погасне. бо другої молодості немає у світі.

                      труд, як материна рука, веде нас по стежці. він є вірним другом. він не зраджує. у радісній знемозі він пахтить, як дорога.

                      любов. відчуваю її, як дорогу, теплу долоню на голові. вона перебирає моє волосся, лоскоче мене за вухом, ніби я якесь маля. вона — щось таке, що підносить людину вгору, і завмирає в неї дух. вона знає такі таємниці, що від них розривається серце, як стигла слива, надвоє. скільки людей співало їй! а вона, пишна, сходить, сонцем іде на небо, світить, б’є в очі, як у глибокий колодязь пустелі. і молодість дзвенить.

(за ю.  яновським)

 

      наше життя минає непомітно. сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.       я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. тому яскраве  запам'ятовується найкраще. це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.     час від часу я пригадує все, що зі мною були. це доволі цікавий процес. перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за планшета.       отже, творцями митей є ми самі. якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. наостанок скажу словами ліни костенко: "і час летить, не стишує галопу а ми живі, нам треба поспішати".