Твiр-зоздум на тему: "що таке щастя"

Доволі часто ми чуємо такі слова: «тоді я був по-справжньому щасливий! » або «я щаслива, бо…» і багато-багато подібних висловів, таких звичних для нашого слуху. а що ж вони насправді означають? чи часто ми почуваємо себе щасливими? що робимо для цього? і що ж таке щастя взагалі? який стан ми звикли називати цим словом? кожен хоче бути щасливим. і кожен по-своєму визначає для себе щастя. мандрівний філософ г. сковорода вбачав його в самопізнанні та самовихованні. підґрунтям щастя, на його думку, є душевність, сердечність, простота, скромність, але не приниженість, і — що дуже важливо -уміння розуміти власні бажання і прагнення посісти гідне місце в житті, адекватне своїм здібностям. проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу й пізнати своє щастя. «шукаємо щастя по країнах, століттях, а ноно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми у ньому, і воно біля нас шукає нас самих. нема його ніде від того, що воно скрізь. воно схоже до сонячного сяйва – відхи-ли лише вхід у душу свою», — писав філософ. отже, кожен із нас сам торує шлях до щастя і по-сноєму його розуміє. для одних – це матеріальний добробут. для інших особисте щастя невіддільне від щастя батьківщини. когось робить щасливим влада. а для когось, навпаки, підвищення, керівна посада – це халепа, бо до душі, наприклад, тиха лабораторія, де можна творити. нагато хто знаходить щастя у праці. щасливий художник, що дивиться на щойно створене полотно. щасливий коваль, який милується правильністю ліній свого виробу. щаслива дівчинка-першокласниця, що вперше виконала завдання на «відмінно»… а яким незрівнянним щастям є кохання! воно здатне надихати на подвиги й на творчість. пригадаймо, наприклад, новелу о. гончара «за мить щастя». останні дні другої світової війни, угорщина, раптовий потужний спалах почуттів між радянським солдатом і молодою угорською жінкою. спалах заборонений, бо ж вона заміжня. і трагічний, бо гине її чоловік, якому довелося втрутитися в ситуацію. любов тут самодостатня і самочинна, почуття не прислухаються до голосу розуму, до обставин. за це належить смертна кара, але мить щастя варта того, аби ні за чим не жалкувати. спалах щастя закоханої людини описаний і в оповіданні в. винниченка «момент». чоловік і жінка, які не мали спільного минулого й не матимуть спільного майбутнього, лише на один момент усвідомили, наскільки щасливими вони є, і понесли цей момент у серцях у свої подальші, нарізні, життя. «рішуче, я знав її, – ми десь жили разом. може, вона була колись веселою берізкою, а я вітром? вона тремтіла листям, коли я співав їй в тихий вечір пісню вітра? хто скаже, що ні? може, ми були парою колосків і близько стояли один коло одного? хто його зна, але я знав її давно-давно… щастя – момент. далі вже буденщина, пошлість» – ось як охарактеризує цей душевний стан письменник. скільки людей – стільки й шляхів до щастя. а про яке щастя мрію я сьогодні? вступити до вищого навчального закладу, вивчитися, займатися улюбленою справою, мати справжнє кохання… також хочу матеріального достатку, а ще мати вірних друзів… хочу, щоб мене поважали… я хочу так багато! і, здається, моє щастя в тому, що я хочу жити й радіти життю. своє міркування мені б хотілося завершити словами і. драча, які якнайповніше відображають суть цього невловимого, не пояснюваного, а проте такого потрібного почуття: * щастя – це те, що було. * щастя – не те, що буде. * неба набрало в груди і гай-гай – одгуло. * щастя – це те, що було. * щастя – воно мана є. * щастя — це те, що минає, * як не минає зло. * хай підминає погода * щастя – жар-птиці перо, * щастя – від бога нагода * творити добро!

1. вклонімося жінці, її материнській величності, її беззахисності і силі, яку не здолати. (л.забашта.)

2. все залежить від людських зіниць: в широких відіб'ється вся епоха, у звужених — збіговисько дрібниць.(л.костенко.)

3. відгодована злість, і хитрість, і закута в броню брехня атакують добро і щирість серед ночі й білого дня. (в.симоненко.)

4. я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюрмах і як високе низько упадало. (леся українка.)

5. народ ніяк не стане няньчитись з таким, який йому чужий. (п.тичина.)

6. простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова. (і.франко.)

7. в просторій кімнаті з чотирма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном. (м.коцюбинський.)

8. на зоряному тлі побачив давид її, зінчине, змучене й зраділе обличчя. (а.головко.)

ответ:

є на світі великі кораблі і маленькі кораблики. великі кораблі добре знайомі з морем і розуміють його закони. а маленькі кораблики знають далеко не все, що пов'язано з морем. і іноді допускають помилки. казка про кораблик-це казка, яка навчить головному: треба завжди думати про свою безпеку. потрібно вміти міркувати про те, що є зараз і що може бути потім

жив-був маленький кораблик. він був красивим і сміливим. не було дня, щоб кораблик не плавав. за ним часто спостерігала бірюзова хвиля. а він спостерігав за нею.

хвиля приходила щоранку. іноді вона була спокійна, а іноді бешкетувала: піднімалася високо-високо, а потім з шумом кидалася на розпечений піщаний берег. незабаром хвиля йшла і поверталася знову.

коли дивацтва бірюзової хвилі закінчувалися, кораблик спокійно плавав.

одного разу з маленьким корабликом вирішив пограти безтурботний вітер. у той день вітру було нудно, він ніяк не міг знайти того, хто потішить його. вітер весело підганяв кораблик, і той все далі і далі відпливав від берега. кораблик весело сміявся.

але незабаром вітрі набридло грати з маленьким корабликом, і він вирішив розбудити сіру хмаринку. хмаринка не була готова до гри. вона виглядала злою і насупленою. і все навколо раптом стало темним і похмурим.

маленькому кораблику стало страшно. навіщо він так далеко відплив від берега? і в якій стороні його будинок?

затужив маленький кораблик. хто йому у відкритому морі? кругом вода і нічого більше. навіть чайки кудись зникли.

але або йому це здалося? його підхопила якась потужна хвиля і направила в бік берега. і тут кораблик впізнав її. це була та сама бірюзова хвиля, яку він знав з самого дитинства. вона направляла його до дому.

— ура! – закричав маленький кораблик.

він відразу відчув себе впевненіше.

— повний вперед! – командував кораблик сам собі.

коли він прибув до рідного берега, хвиля сказала йому:

— з чужими і незнайомими ходити у відкрите море небезпечно!

добре, що все закінчилося добре!

у житті будь обережний, дружок!

добраніч!