Скласти розповідь про пригоди горобчика

Якось мій батько приніс із парку маленького горобчика. він сидів там під деревом. мабуть, пробував літати, а сил ще малувато, от і випав із гнізда. горобчик залишився жити у нас удома. спочатку він поривався втекти, але потім звик до нового помешкання. важко передати, який це кумедний птах. коли я сідала за стіл, він обов’язково ліз на край тарілки, хотів разом їсти. мої батьки дуже полюбили птаха. він був маленький, сіренький, але з характером. коли на щось сердився, кусав дзьобом. особливо горобчика дратувало, коли хтось показував йому язика. тоді він перетворювався на справжнього «звіра». і невгамовно цвірінькаючи, він летів на образника і нещадно дзьобав його. навіть собакаджек боявся цієї маленької пташки, намагався поступитися і не дратувати горобчика. я дуже хотіла навчити свого вихованця літати, тому часто садила його на дерево, щоб він сам злітав униз і розвивав крила. а то й просто підкидала вгору, привчаючи літати. горобчик ріс й міцнів із кожним днем. з усіма членами нашої сім’ї птах поводив себе сміливо, сідав на руки, на плечі, дозволяв гладити себе. він настільки став ручним, що я сміливо ходила з ним гуляти, тримаючи на своєму плечі. одного разу ми з батьками вирішили виїхати на природу. взяли з собою іх улюбленців: собаку джека і горобчика. весь ліс наповнився пташиним співом. наш птах сидів мовчки, прислухався. аж раптом… пурх. тільки його і бачили. спочатку ми дуже сумували за горобчиком, але потім зрозуміли, що в рідному середовищі пташці буде набагато краще. мабуть, не знайдеться жодної людської оселі, біля якої б не було горобців. вони живуть поруч із людиною, неначе неодмінна людська приналежність. ця невеличка пташка не відзначається ні красою, ні співом, але своїм простим виглядом викликає симпатію.

пре—префікс,завзят—корінь,ий—кінцівка,печив—корінь,о—кінцівка,вишн—корінь,ею—кінцівка,вул—корінь,ичк—суфікс,а—кінцівка,тривог—корінь,а—кінцівка,пшениц—корінь,я— кінцівка,дунай—корінь,ськ—суфікс,ий—кінцівка,ст—корінь,а—кінцівка,крає—корінь,чок—суфікс,минул—корінь,е—кінцівка,барвін—корінь,к—суфікс,у—кінцівка,хазя—корінь,їн—суфікс,екзамен—корінь, у—кінцівка,Анатол—корінь,іївн—суфікс,а—кінцівка,широк—корінь,ий—кінцівка,про—префікс,мовля—корінь,т—суфікс,и—кінцівка,круч—корінь,ею—кінцівка,здоров—корінь,енн—суфікс,ий—кінцівка,хилит—корінь,и—кінцівка,роз—префікс,квіт—корінь,з—префікс,чесат—корінь,и—кінцівка,с—префікс,котит—корінь,ис—суфікс,я—кінцівка,школяр—корінь,ем—кінцівка.:3

Тарас Григорьевич Шевченко – один из самых талантливых и популярных украинских писателей. Его творчество стало примером для целой плеяды выдающихся мастеров слова XIX века. В 1840 году сборник произведений Тараса Шевченко «Кобзарь» стал эталоном украинской поэзии, примером для многих молодых поэтов. Впоследствии сам Тарас Шевченко стал символом борьбы за свободу, патриотизм и символом величия украинского слова.Как один человек благодаря маленьком сборнике стихов смогла стать одним из величайших поэтов? Видимо, все связано с невероятной благозвучием произведений Шевченко, лиризмом и такими простыми, но волнующими сюжетами. Екатерина (из одноименной поэмы) не может не вызывать сожаления. Шевченко – мастер создавать необходимую атмосферу. Даже природа в его произведениях соответствует жизненным коллизиям героев. Сначала была весна, когда молодая Катя встречалась с москалем-обидчиком. Когда ее выгнали из дома – наступила холодная зима.А произведение «Утопленница» навевает готические образы. Девушку утопила собственная мать, которая завидовала красоте дочери. Лилия стала русалкой, начала соблазнять молодых парней и затягивать их в свое озеро.Важными в творчестве Шевченко есть его исторические поэмы. Вспомним хотя бы поэму «Гайдамаки». Кровавые события украинской истории показаны Тарасом Григорьевичем невероятно правдиво. Здесь и убийства детей, женщин, злоба народа, измены. Восстание является восстания: Шевченко не украшает рифмами и красивыми образами человеческое горе. Но при этом герои поэмы – патриоты, их поступки и слова – инструменты для писателя, который хочет рассказать о борьбе украинского народа.Лично мне больше всего нравятся стихи Великого Кобзаря о его детстве, семье. Все творчество Шевченко пронизана болью и состраданием за собственную страну, плен на родной земле, сиротство народа. «Мені тринадцятий минало...», «Садок вишневий коло хати...», «Завещание» - жемчужины творчества Шевченко, в которых он раскрывает душу и рассказывает о своих мечтах.

Объяснение: