Запиши словосполучення, розкриваючи дужки. працював( з ким? ) (вона), написав (), зустрів ( ), співав (), подивився (на кого? ) (він)

Працював ( з ким? )з нею, написав (кому? )нам,зустрів ( кого? )вас), співав (кому? )мені, подивився (на кого? )нього

Працював з нею написав нам зустрів вас співав мені подивився на нього

Опис весни у художньому стилі якщо ви мене запитаєте, яку пору року я люблю найбільше, відповім — звичайно, весну. закінчилися суворі морози, і всюди відчувається подих весни. все пробуджується до нового життя, дихає свіжістю і молодістю. ще острівцями лежить сніг, а сонечко припікає, і з’являються перші вісники весни. біжать струмочки і співають свою пісеньку, весело повідомляючи всім про прихід весни. і хоча вночі все ще морозно, але весна вступає в свої права. дзвінкіше звучать пташині голоси, від їх щебетання за вікном я вранці. на деревах зявляються бруньки. повіє легкий вітерець, і будуть гомоніти дерева, вітаючи весну. я люблю спостерігати навесні за природою, дивитися, як навколо все оновлюється. люблю проводити вихідні у весняному лісі. ідеш по лісі і відчуваєш, що на душі стає легко і радісно. ось сонячні зайчики танцюють на галявині, — вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що пора прокидатися. між деревами від перших сонячних променів з’явилися проліски. вони ще зовсім маленькі, тендітні, але скільки завзятості в цих ніжних кольорах: наполегливо пробивають вони товстий килим торішнього снігу. блакитні пелюсточки, немов посміхаючись, тягнуться до сонечка. набредеш на галявину пролісків — і очей відвести не можеш: здається, ніби земля і небо одного кольору — яскраво-блакитного. квіти такі ніжні, що і зривати їх шкода. напевно, немає нікого мудріше матінки-природи, тому що як пояснити, що одна пора року змінюється іншою, і неодмінно приходить сама довгоочікувана — весна джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Живий куточок твір-опис влітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. але один день у мене залишився в пам’яті. моя подруга олена запропонувала сходити в палац для дітей і подивитися «живий куточок». в порівнянні із задушливими вулицями міста палац для дітей здався нам раєм. перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. краса рибок, їх плавні рухи мене в стан спокою і утихомиреності. але тут мій погляд впав на крокодила. його очі здалися мені сумними.    ми з подругою пішли далі. у іншій кімнаті були різні тварини і птахи. крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм , коли їх гладили. ми вийшли з палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. спілкування з тваринами принесло велике задоволення. відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. і досі я часто згадую свої відвідини «живого куточка».