"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства.
У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.
-Доню,час лягати спати!-промовила я
-Мамо,я не хочу
-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я
-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?
-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.
-Добре,мамо.До браніч.
-До браніч,сонечко.
Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.
Я дуже часто замислююсь над тим, що може зробити мене по-справжньому щасливою. Насправді, для цього потрібно небагато: прекрасне самопочуття, близькі люди поряд, затишна атмосфера. Щастя у дрібницях: в улюбленій справі, у прекрасній погоді, у вогниках нічного міста або зоряному небі. Щастя живе в середині нас, його потрібно пробудити.
Але інколи бувають хвилини, у які я не можу почуватися щасливою. Це відбувається, коли у близьких для мене людей виникають проблеми зі здоров'ям, їх щось турбує. Тоді у мене болить душа за моїх рідних. Проте минає час, проблеми минають. І у такі хвилини я починаю усвідомлювати, як мало потрібно для щастя! Я щаслива людина, адже маю все для цього: прекрасну родину, відданих друзів, хобі та радість від того, що я живу.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: