Вправа 70.чи тобі казкова розповідь про жолудь? склади й ти подібну розповідь про горіх чи каштан запиши.

Горіх і каштан на краю лісу росли горіх і каштан. одного ранку проснувся горіх, дивиться - каштан увесь білий.  - звідки в тебе така гарна одіж? - радіючи за нього, запитав горіх.  - це цвіт, - гордо відповів каштан. – в тебе такого не буде.  горіх зітхнув.- о-о! який чудовий в каштана цвіт!   то діти завітали до лісу і милувались каштаном. на горіха ніхто й не глянув.як каштан відцвів, горіх зацвів. його цвіт був дуже скромний. каштан глянув і відвернувся: «аж соромно рости поряд. що подумають, коли дізнаються про те, що він мій друг? »пройшов на обох деревах з’явились зелені плоди. згодом на горіх почали сідати птахи і клювати їх. ті зривались з гілок, падали на землю. каштан сміявся: - дивись! моїх не чіпають. бояться.  подивився горіх, а вони обсипані зеленими колючками. дійсно страшно. глянув на свої, а ті гладесенькі, беззахисні. зітхнув бідолаха та мовчки порадів за друга.наступила осінь. почали плоди обпадати. зелена шкурка на них лопалась. нападало їх так багато, що землю вкрили. глянув каштан вниз, і каже з погордою: - ось ці гарні - мої, а ті всі решту - твої.горіх і собі глянув… а там серед гладеньких рудих каштанів валялись зморщені горіхи.  зітхнув горіх і промовчав.- ой! які гарні каштанчики! – раптом почули.це знову були діти. вони похапцем збирали каштани.- ох, ці діти! – промовив хтось поряд. - збирайте горіхи, в них такі смачні зернятка.глянули друзі, а ж то дорослі надійшли.- ой! правда! я так люблю горішки! - вигукнув хтось з дітей.  - і я! і я! – загукала малеча.  вони висипали каштани і почали набивати кишені горіхами. через хвилю на землі валялись лиш нікому не потрібні каштани.- тату! а що ж буде з ними? - запитав хтось.  - та, напевне, дикі свині з’їдять.  жаль стало горіху каштана. хотів підбадьорити його, та той знову відвернувся. тепер від сорому… 

Перевіримо до якої частини мови належить слово Зелені. Немає чого? Зелені. Дати чому? - Зелені. Говорити про що? Про зелені. Що? Зелені.

Ось скільки запитань можна поставити до цього іменника.

Початкова форма його ЗЕЛЕНЬ, в даній формі це може бути родовий, давальний або місцевий відмінок однини, або називний або знахідний відмінок множини.

Зелень - ім'я загальне, жіночого роду, третьої відміни, неживе.

У реченні може виявитися доповненням чи підлягає:

Нам треба зібрати якомога більше зелені для продажу. (Доповнення)

Зелені було так багато. (Підмет)

Объяснение:

багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти щастя, що вважається найбільшою неперехідною цінністю.

щастя буває різним. для одних щастя — гроші, розкіш. інші його бачать у сімейному житті, хтось — у повсякденній роботі. це все важливо мати. а чи не найголовніше мати надійних друзів? філософ, людина великої мудрості, г. с. сковорода навчав: "друг вірний — захист міцний". справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість:

є дружби різні. тож одна

шампанським піниться в бокалі,

її випиваєш до дна

без радості і без печалі.

а друга — без пустих прикрас,

ознаки маючи суворі,

духовно підіймає нас

у добрій радості і в горі.

в. михайлюк. "є дружби різні"

майже всі люди важко переживають самотність. кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не користується такою популярністю, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду.

дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. спілкування з друзями збагачує людину духовно. кожен шукає в другові важливі для себе риси. з однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво говорити, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. буває й так, що з часом у людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. що ж діяти в такому разі? г. с. сковорода наставляв своїх учнів: "похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні".

дивіться також

дружба не терпить егоїзму. є люди, які у стосунки між друзями не роблять ніякого внеску. зрозуміло, що мало хто поважатиме таких людей, а намагатиметься обмежити зв'язки з ними, звести до приятельських. люди іншого типу втрачають друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не приємні. нерідко це люди злосливі, в'їдливі, такі, що кепкують з інших. хто ж буде дружити з такими?

деякі особи не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди. вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів:

коли тебе забуде рідний брат,

махни рукою, плакати не варт,

коли тебе забуде друг — подумай,

що сталося, що він тобі не рад.

д. павлцчко. "коли тебе "

у дружбі треба вчитися бути людиною. і хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме да себе інших людей, легко знайде друзів. усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі.

яку пораду дати тим, хто шукає друзів? пам'ятати, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб у скруті найдорожчій людині — синові чи доньці.