Епітети до слів: музика, вітер, мама, весна, барвінок, місяць, народ. будь ласка

Весела,мелодійна,дзвінка  музика. сильний  ,теплий,холодний  вітер. лагідна  ніжна  співчутлива радісна мама. весела  сонячна  весна. повний  білий  великий місяць дружній  патріотичний  незламний народ

1.Зруйновані часом пам'ятки слід зберігати в такому вигляді, у якому вони дійшли до нас.

2. Вода затянута тремкими скалами була схожа на застигле шумовиння.

3.Слід звіра , кимось зламана гілка чи зім'ята трава , попіл на місці недавнього вогнища стають добре зрозумілими знаками.

4. Груша, неначе на злість, ще більше розрослась вшир і вгору, вона уродила і стояла як облита.

5. Вийди, кохання, працею заморене хоч на хвилиночку в гай!

6. Вдумливий, розважливий він був безмежно добрий до тих, кого любив, кому вірив.

7. Цвіте земля задивлена в свободу.

8. Жнива щороку мали свою пору освящену святами, овіяну піснями.

9. Обліплений снігом берест так злився з усім білим навколишшям, що Сашко відразу його не помітив.

10. Вулицею проїжджав віз, запряжений парою ще добрих коней.

Був прекрасний липневий день. з самого раннього ранку небо ясно; ранкова зоря не горить пожежею: вона розливається лагідним рум'янцем. сонце - огнисте, що не розпечене, як під час спекотної посухи, що не тьмяно-червоне, як перед бурею, але світле і променисте - мирно спливає під вузькою і довгою хмаркою. верхній край розтягнутого хмарки засяє змійками; блиск їх подібний блиску кованого срібла іля полудня звичайно з'являється безліч круглих високих хмар. подібно островам, розкиданим по нескінченно розлилася річці, вони майже не рушають з місця колір небосхилу, легкий, блідо-ліловий, не змінюється на весь день і кругом однаковий; ніде не темніє, що не густіє гроза до вечора ці хмари зникають; останні з них, чорнуваті і невизначені, як дим, лягають рожевими клубами навпроти призахідного сонця.дороги не було: некошений, низькі кущі широко стелилися переді мною, а за ними виднілося пустельне поле. я став пригадувати, як і куди ходив протягом дня часом ніч наближалася і росла. невелика нічний птах, нечутно і низько мчала на своїх м'яких крилах, майже натрапила на мене і лякливо пірнула в сторону. уже я насилу розрізняв віддалені предмети; поле неясно біліло навколо. (за повістю і. с. тургенєва «бежин луг»)