5цікавих реченнь щоб там було два підмета та два присудка.

Летить земля, кричать лелеки, і зорі до ніг.  я згодився, і ми разом гуляли по місту .не ходи, дівча, на луг, не ламай тополю .  ще сніг кругом, ще голі віти в дубс, і не курличуть в небі журавлі (в.сосюра)стиха долітають звуки піаніно, а думки своє снують (м.івченко). я знову згадав ті хвилини, що душу п'яніли мою (в.сосюра  ). 

іще не сніг і навіть ще не іній, ще чути в полі голос череди. здригнувся заєць - ліс такий осінній, куди не ступиш, все щось шарудить! чи, може, це спинається грибочок? чи, може, це скрадається хижак? то пролетить березовий листочок, то пробіжить невидимий ї

- давайте послухаємо «музику» листопаду: яка вона за характером?

- як ви думаєте, про що «співає» осінній листопад?

- прислухайтеся уважно до шуму листя під ногами та доберіть дієслова, які влучно характери цих звуків. (можливі відповіді: шумлять, шелестять, шерехтять, шарудять, тріщать, хрумтять, скриплять, шепочуться тощо).

загадка на :

то шерехне, то хрусне, то трісне килимок під ногами

(опале листя.)

- дуже часто опале листя порівнюють з барвистим килимом; що ще нагадує вам листя під ногами? (можливі порівняння: золоті монетки; різноколірні клаптики; яскраві обгортки від цукерок тощо).

- як ви думаєте, про що шепочуться листочки під нашими ногами? давайте разом придумаємо казочку «осінні розмови».

- прислухайтеся до тиші осіннього лісу (парку): які звуки можна виразно почути час від часу? наприклад: гілкопад, падіння каштана, поодинокі крики птахів тощо.

«правда дорожче золота» — цей афоризм оскара уайльда несе в собі глибокий сенс, який можна зрозуміти з першого разу. буває правда простий? немає. за кожним словом людини може ховатися ціла історія брехні, не видима для іншого. і чим довше людина бреше, тим важче йому зізнатися. з кожним днем голову відвідує все більше і більше одноманітних думок: «ну чому ж я не зізнався ще вчора, позавчора, минулого тижня! ? ». але, все ж, коли ти зізнаєшся, тебе переповнює невимовне відчуття радості перемоги над самим собою, над своїм страхом зізнатися.

гірку правду краще сказати відразу, ніж затягувати «солодку» брехня. людині, якій ти зізнаєшся в чому-небудь, буде неприємно почути обидві речі — правду і брехню. але все-таки правду, якою б жахливою вона не була, йому буде почути набагато приємніше, ніж знати, що його засмутили двічі: коли збрехали і коли піднесли ту звістку, з-за якої і доводилося брехати.

виходить, що правду треба говорити всім, завжди, скрізь і, головне, відразу? так, але тільки частково. у реальному житті навіть пом’якшена правда може сильно образити людину або принизити його честь. навряд чи б зоя космодем’янська або інші герої війни навіть під тортурами видали державні секрети. ці люди ніколи б не зрадили свою батьківщину, адже вони готові були за неї померти. вони прекрасно розуміли, що за ними рідна країна — що важливіше їх життя. звичайно, ніхто не знає, що б було, якщо б під час великої вітчизняної війни хто-небудь зрадив би таким чином нашу країну.

з любові і поваги до близького, ми ніколи не образимо і не принизимо його, зробивши «гарну справу», сказавши правду. у кожного з нас є в житті такі періоди, коли ми просто по етикету не маємо права образити той же зовнішній вигляд людини. в цій ситуації нам доводиться брехати. але брехати, — робити за визначенням зле справа — в ім’я добра. думаю, це і є та правда, яку уайльд не називає простий.

у той же час, дуже часто в житті кожної людини відбувається не так, як би вона того хотіла. коли реальність виявляється в програші порівняно з тим, що людина очікувала, вона відчуває розчарування. а коли ці події пов’язані ще з ким-небудь, все ускладнюється у багато разів. в ситуаціях, які нам прямолінійними і простими, раптом з’являються нові шляхи, невідомі і змінні, і такі ж невідомі події.

найстрашніше — це те, що досить часто незрозуміло, що мотивує людину в його вчинках. адже можна робити якісь припущення щодо цих вчинків. і знати що-то напевно — неможливо. єдиний спосіб дізнатися правду — від самої людини. і завжди є варіант, коли людина піднесе вам брехня у вигляді правди. може бути просто не зовсім правда, бо людина може просто все що відбувається якісь розмитими образами або просто щось не договорити.

а чи всі вміють бачити правду? легко щось говорити з боку, легко когось засуджувати і холоднокровно спостерігати за подіями. а коли до об’єктивної реальності домішуються емоції, ніхто не дасть гарантії, що завжди буде говорити правду. та й добре знає кожен з нас, що таке правда? за визначенням, правда — це те, що існує або відбувається в реальності і відповідає існуючому стану речей. тобто, якщо оцінювати правду з цього визначення, то це щось безособове, позбавлене барв і емоцій. але в будь-якому випадку, за будь-яких обставин треба пам’ятати, що правда дорожче золота, хоча її не потримаєш в руках і не обміняєш на гроші.