Склади мены ще речення зы звертанням але гарны

Україно, чи десь на світі ще ростуть такі чудові квіти, як чорнобривці? марійко, чи ти не могла б полити ці чудові чорнобривці що ростуть у нас в саду? котику, чи ти любиш їсти травичку? ромашко, ромашко, як в полі ростеться? пишна трояндо, чи довго буять у саду лишилось тобі? яблуне, чи смачні ж твої яблучка? солдате, на що ти готовий заради своєї батьківщини? барбосе, як твоє життя іде?

Життя кожної людини безцінне вже само по собі. й тому, що воно є найскладнішою формою існування, й тому, що воно унікальне й неповторне, й тому, що воно скінченне і поки що таке коротке. життя - це безцінний дар, який людина одержує при народженні. проте як вона зуміє розпорядитися цим даром - залежить від неї самої. життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. але від такого життя можуть залишитись тільки приємні спогади, які є малою втіхою в старості. саме тому, що життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення. людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів. роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя. і навпаки, якщо людина живе тільки одним днем, розмінює своє життя на багато дрібних випадкових справ, якщо вона шукає лише вигоди для себе або самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе або для самих тільки задоволень, тобто живе виключно для самої себе, то її життя й у самому кінці - перед смертю - варте стільки ж, а то й менше, як на самому початку - одразу після народження. життя дитини, яка поки що нічого не встигла зробити, а лише потребує постійної турботи та уваги, є величезною цінністю і для її батьків, і для суспільства. по-перше, тому, що, стати на ноги іншій людині, батьки певною мірою вже виправдовують і власне існування, роблять його більш цінним. і всі батьки потай сподіваються, що їхні діти, коли виростуть, здійснять те, чого не змогли або не зуміли зробити вони самі. по-друге, життя, яке щойно почалося, має особливу цінність, оскільки воно необмежене у своїх можливостях. у дитини все ще попереду. кожна дитина за сприятливих умов може стати у майбутньому видатною особистістю, зробити багато прекрасного, доброго, корисного. тому обов’язок і батьків , і суспільства - забезпечити кожній дитині гідні умови для її розвитку.

Про дружбу всі говорять багато. я помітив, що дехто з моїх ровесників легко користується словом «друг», називаючи ним мало не половину класу наших однолітків. на моє переконання, слід розрізняти слова «друг», «приятель», «товариш». перші два слова дуже близькі за значенням, а от товаришів може бути багато, а друг — лише один. усі ми маємо товаришів, з багатьма маємо дружні стосунки, але не кожен із нас має справжнього друга. коли я писав твір, мама підказала мені гарні слова, які давно сказав б. франклін: «брат може не бути другом, але друг — завжди брат». і це справді так, бо хто такий вірний приятель (друг)? насамперед, це близька тобі людина по духу, з якою приємно проводити час, приємно разом готувати уроки. він завжди буде поруч у скрутну хвилину, і я теж буду поруч у такий момент. справжні друзі разом і в скруті, і в радості. тому така людина — справжній скарб. такий друг завжди відданий, він ніколи не зрадить, не скаже: «мені вже не хочеться з тобою дружити». справжній друг — це на все життя. у мого тата є такий друг. і я дуже хочу, щоб у мене теж був такий друг на все життя.