лосеня почулоiх ще здалеку, завмерло, бо знало, що насуваэться небезпека. воно крутило великою головою, дослухалося до гучних голосiв i не знало, як бути. збагнуло мале, що то прийшли люди, тi, яких не боялася стара лосиха, бо вони привозили в лiс сiно i оберемки солодких гiлок. але разом з тим вона нiколи не пiдходила до них близько. не подавала знаку лосенятi , що воно може почуватися безпечним при появi людей. воно боялося появи людей, але й хотiло iх побачити. а люди наближалися. лосеня тривожно посмикувалося, намагалося стати на ногиi кинутися навтiкача.
1- зате ж весною, - сонце каже, - поглянь на перші квіточки: на них мій промінь тільки ляже - вони й розкриють пелюстки. (забіла хто сильніший? )
2.і, світлом сонячним залита, слідкує, щоб усе іла чотири пори року)
3. і якби ми не пірнали, і якби не всі якби - не набили б ми лоби.(бойко якби)
4.але якщо вже тобі хтось написав, то розповідати про неї вчителеві - недобре, віталику.(сухомлинський кінь утік )
5.майстер говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. проте всі чули кожне його слово (о.гончар прапороносці)
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: