Твір на тему " будувати поітряні замки легше ніж дити в них"

сегодня на курсах мы изучали такое предложение: "строить воздушные замки легче, чем жить в них", я согласен с этим выражением, но как его нужно понимать? я поворачивался и смотрел, у однокурсников о чем они каково было мое удивление .когда я понял, что все пишут про замки в буквальном смысле, о том что это так далее. и тут до меня дошло..ведь эти слова аллегория про наше тоже можно понимать по разному, я понял, что загадывать планы .мечтать о том, что я стану миллионером, у меня будет трехэтажный особняк и куча разных гоночных машин, может каждый, но осуществить единицы, именно про высокопоставленные цели рассказывается в этих словах. на следующий день мы узнали оценки, и я был рад что набрал наивысший . но была одна работа, которая попала на олимпиаду по предмету инженерство - все это вызвало у меня положительные эмоции на целый  

Старий майстер звів кам'яний будинок. став осторонь і милується. "завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. а в цей час біля будинку грався хлопчик. він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів. — для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором майстер. хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі. минуло багато років, хлопчик став дорослим чоловіком. життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею. прийшла старість. згадав старий чоловік своє рідне село на березі дніпра. захотілось йому побувати там. приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого чоловіка. — що ж ти залишив після себе? — питає у старого чоловіка один дід, — є в тебе син чи дочка? — немає у мене ні сина, ні дочки. — може, ти дуба посадив? — ні, не посадив я — може, ти поле випестував? — ні, не випестував я — так, мабуть, ти пісню склав? — ні, й пісні я не склав. — так хто ж ти такий? що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід. нічого не міг відповісти старий чоловік. згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. пішов до будинку. стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток хлопчикової ніжки. "ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий чоловік.— але цього ж мало, дуже не так треба було "

Учому полягає значення історичної пам'яті для кожної людини  без історичної пам'яті немає людини - представника народу, нації. людина без історичної пам'яті - це суто біологічний об'єкт, істота, що живе "тут і зараз". може, їй так зручно, але як же бути з длинною чередою предків, які жили до цієї людини? я вважаю, що не вивчати історію, не пам'ятати її - обначає предати пам'ять предків. історичні факти можуть бути і неприємними для нас теперішніх, але ж це - наша історія.  недарма наші предки так уважно слухали кобзарів та лірників. думи та історичні пісні давали простим селянам змогу дізнаватися про історичні події, діяння славетних людей та народних героїв, відчути свою причетність до історії. тільки та людина, що усвідомлює себе нащадком величезної кількості людей, що жили роки, десятиріччя, століття, тисячоліття тому, може вважатися справжньою людиною, яка пам'ятає, звідки вийшла. сучасній людині дуже важливо відчувати себе частинкою славного народу, нащадком славних людей, спадкоємцем багатої культури, продовжувачем традицій, які сягають корінням у сиву давнину.