1) прочитай.чи відгадаєш, про що тут сказано? не сніг, не камінь, не мед. 2)прочитай і відгадай загадку.які слова тобі відгадати загадку? білий, а не сніг, твердий, а не камінь, солодкий, а не мед. 3)запиши ці слова.усно постав до них питання.

1ты угадаешь, что тут сказано? не снег, не камень, не мёд.                                      2.прочитай и разгадай загадку. какие слова тебе отгадать загадку? белый, а не снег, твердый, а не камень, сладкий, а не мед.

Однією з найвагоміших пам’яток історії культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз києво-печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного києва. києво-печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися богу. з часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир. з протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу. згодом мешканці монастирю почали будувати різноманітні господарчі та релігійні споруду вже зовні. саме ці споруди згодом перетворилися у досить великий комплекс із багатьма храмами, який було кам’яною стіною. і зараз києво-печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. цей монастир заробив назву лаври не миттєво, до цього він йшов не одно століття, а здобувши таку честь став одним із трьох наймогутніших монастирів того часу. печери були останнім притулком для тих, хто вирішив провести залишок свого життя в самотності, для тих, хто жив в них та помер у стародавні часи. зараз у печерах києво-печерської лаври знаходиться найбільша у світі кількість похованих святих, їх налічується сто дев’ятнадцять. тут можна побачити і останки легендарного іллі муромця, і людини, яка почала написання історії нашого народу – монаха на ім’я нестор-літописець, і святого агапія, який, за стародавньою легендою писав ікони, які зцілювали безнадійно хворих. кажуть і зараз якщо підійти до однієї з цих ікон або до святих мощів і поцілувати їх, то всі хвороби назавжди залишать людину. в одній з легенд йде мова про те, що , тіла померлих пустельників клали в одне з сирих приміщень печер, а коли до них через багато часу приходили люди, то вони бачили, що тіла монахів зовсім не розклалися, а перетворилися на справжні мумії. розміри печер, які було збудовано під монастирським комплексом, вражають своїми масштабами навіть наших сучасників. не менш вражає і архітектура наземної частини лаври. у наш час у соборах києво-печерської лаври постійно поновлюються фрески, які в більшості релігійних споруд цього комплексу зроблені в стилі українського бароко. для цього стилю найбільш характерні величність, блискучість і різнокольоровість фарб. найвищою спорудою цього комплексу є дзвонаря. зараз вона не виглядає такою високою на фоні сучасних споруд, але для свого часу була однією з самих високих. вона сягає приблизно триста метрів заввишки, і щоб піднятися до самої верхньої її частини, треба подолати понад чотириста сходинок. києво-печерська лавра є одним із найдорожчих архітектурних і духовних надбань українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її, вносячи посильний особистий вклад у її відновлення та реставрацію.

Хлі він щодня приходить до нас — рум'яний, теплий, запашний, незрівнянний. а ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пирі і все-таки хліб. якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. найголовнішого. бо хліб — то багатство, добробут. люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь. хліб є нас усе життя — від народження до глибокої старості. у всіх народів він святий. хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. і щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: "отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь". і цю молитву батьки запові нам, а ми — нашим дітям. бо хліб безцінний. ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля. і щоб зорати поле, теж потрібен хліб. і щоб розбити ворога. щоб перемогти і вистояти. скрізь хліб, хліб, хліб. а без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя. людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення. знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. ось чому питання про хліб лишається у нас головним. ось таким є він — хліб. його величність хліб. то ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. не шкодуймо дати скибку хліба голодному. хліб у світі — найголовніше, він — життя. і може, хтось із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб: як їсте ви паляниці, калачі смачні їсте,— не забудьте уклонитись хліборобові за це!